Что делать, если лишили права собственности на имущество

19:09, 29.11.2014
  • 2523
  • 3
  • 0

Лист - запитання

Переслідування мене з метою відібрання мого бізнесу розпочалося ще в середині 1990-х років, а кульмінацією цього стали рішення національних судів України 2013 року. За цей проміжок часу було все – порушення проти мене кримінальних справ, безпідставний арешт, поміщення мене в психлікарню без будь-яких правових підстав тощо.

Коротко опишу обставини, які передували прийняттю національними судами України остаточних рішень про позбавлення мене права власності на майно.

28 жовтня 1994 року було зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю «Аура», співзасновником якої був я, Шерепенко Л.М. Рішенням Таращанської міської ради № 52 від 21 грудня 1994 року ТОВ «Аура» була виділена земельна ділянка площею 0,15 га для будівництва автозаправочної станції, а 29 вересня 1997 року – на вказану земельну ділянку було видано державний акт на право постійного користування землею. Звертаю увагу, що поштова адреса місця розташування земельної ділянки змінювалася, а тому в різних документах є різні номери, зокрема, це   92-А, 93 або 94.

Невдовзі на мене почали чинити тиск через контролюючі органи з метою відібрання бізнесу. Наприкінці жовтня 1995 року державна податкова інспекція Таращанського району вилучила в мене оригінали фінансово-господарських документів щодо ТОВ «Аура». Враховуючи, що в 1995 році можливість ксерокопіювання документів не існувала – це призвело до істотних перешкод в діяльності ТОВ «Аура».

23 січня 1998 року співробітники Таращанського РВ ГУ МВС України за місцем мого проживання провели обшук і виїмку документів щодо моєї підприємницької діяльності, вилучивши всі документи що стосувалися ТОВ «Аура», а самого мене безпідставно заарештували. Лише 26 січня 1998 року було винесено постанову про мій арешт за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 86-1 КК України (1960 р.) (Розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах).

Я перебував під вартою три місяці – до 24 квітня 1998 року. Після цього, працівники міліції без будь-яких правових підстав, таємно і примусово перевезли мене до психіатричної лікарні, де я перебував до квітня 1999 року. І лише постійні скарги моєї дружини і мого брата не дозволили владі позбутися мене і лікарі вимушені були випустити з лікарні.

02 лютого 1998 року проти мене було порушено кримінальну справу за ст. 86-1 (Розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах). 25 вересня 1998 року проти мене було порушено ще одну кримінальну справу за ч. 1 ст. 172 (Посадовий підлог) КК України (1960 р.). Вказані кримінальні справи були закриті 31 жовтня 2005 року за відсутністю в моїх діях складу злочину, що ще раз доводить безпідставність дій правоохоронців.

Вилучивши в мене документи щодо діяльності ТОВ «Аура» і позбавивши мене свободи, Держава Україна (а точніше, «керівництво» Таращанського району) досягли поставленої мети - я більше не міг чинити опір відібранню в мене бізнесу!

13 липня 1999 року (коли я вимушений був переховуватися від переслідувань, щоб не потрапити до психлікарні або в’язниці) Арбітражний суд Київської області прийняв ухвалу про порушення провадження у справі за позовом прокурора Таращанського району в інтересах держави в особі Таращанської районної державної адміністрації до ТОВ «Аура» про скасування державної реєстрації.

А вже 26 липня 1999 року Арбітражний суд Київської області прийняв рішення про скасування державної реєстрації ТОВ «Аура», оскільки останнє з 4-го кварталу 1997 року не подавало бухгалтерську звітність до податкової інспекції (тобто, з часу як мене почали переслідувати). При цьому, Арбітражний суд Київської області не видав наказ, який згідно чинного на той час законодавства є єдиним виконавчим документом, хоча і вказав про нього в своєму рішенні.

14 грудня 1999 року голова Таращанської районної державної адміністрації прийняв розпорядження «Про скасування державної реєстрації ТОВ «Аура», не вирішуючи жодних питань щодо ліквідації ТОВ «Аура» (передусім, призначення ліквідаційної комісії і вирішення правової долі належного ТОВ «Аура» майна) і подання органу державної реєстрації всього переліку необхідних документів.

Не знаючи про скасування державної реєстрації ТОВ «Аура» я продовжував вкладати в діяльність товариства власні кошти. Зокрема, мною було отримано низку дозвільних документів, а також здійснено певні будівельні та суміжні з ними роботи, а саме: отримано 29.03.2000 р. дозвіл Таращанської міської ради на розробку проектно-кошторисної документації; погоджено 13.11.2002 р. головним архітектором, міським головою м. Таращі та в.о. начальника районного відділу земельних ресурсів експлікацію до державного акта на право постійного користування землею; отримано 09.07.2002 р. експертний висновок Державного департаменту з нагляду за охороною праці; затверджено 27.11.2002 р. будівельний паспорт; отримано 04.06.2003 р. дозвіл на виконання будівельних робіт.

Звертаю увагу, що частина цих документів була видана (погоджена) тими самими органами влади, які здійснювали скасування державної реєстрації ТОВ «Аура». Тобто, ці посадові особи і органи влади не повідомляли мені інформацію про те, що формально вони вже скасували державну реєстрацію мого товариства (ТОВ «Аура»).

Після того, як я дізнався про скасування державної реєстрації ТОВ «Аура» і оскільки після скасування державної реєстрації ТОВ «Аура» залишалося майно, доля якого не була вирішена, то 28 липня 2004 року створена з моєї ініціативи ліквідаційна комісія ТОВ «Аура» прийняла рішення про передачу нерухомого майна, яке належить ТОВ «Аура» мені, Шерепенку Л.М. Однак для державної реєстрації права власності на таке майно за мною цього було недостатньо і я був вимушений звертатися до суду з позовом про визнання права власності.

23 жовтня 2008 року я звернувся до Таращанського районного суду Київської області з позовом про визнання права власності на нерухоме майно (недобудована автозаправочна станція), яке належало ТОВ «Аура» і правова доля якого не була належним чином вирішена після скасування державної реєстрації ТОВ «Аура».

Відповідач (Таращанська міська рада) всіляко затягувала судовий розгляд, зокрема, 28 вересня 2009 року (під час розгляду справи в суді) Таращанська міська рада прийняла рішення № 101 «Про виявлення та взяття на облік безхазяйних об’єктів нерухомого майна», яким визнала безхазяйним вищевказане нерухоме майно, що належало ТОВ «Аура», і взяла його на облік. 19 листопада 2009 року Таращанська міська рада прийняла рішення № 379-28-V «Про скасування Державного акта про право постійного користування землею», яким скасувала зазначений акт, що був виданий ТОВ «Аура», і на якому розташоване вищезазначене нерухоме майно.

У зв’язку з цим, мною було подано інший позов про визнання протиправними і скасування двох зазначених вище рішень Таращанської міської ради. Ухвалою Таращанського  районного суду від 26 січня 2010 року вказаний позов було об’єднано в одне провадження з моїм позовом про визнання права власності.

Крім того, Таращанська міська рада і Таращанський районний суд вдався до неймовірного порушення закону. 10 листопада 2008 року Таращанський районний суд замість того, щоб розглядати мою справу, за клопотанням представника Таращанської міської ради призначив судову психіатричну експертизу для встановлення стану мого здоров’я! 13 листопада 2008 року мною було подано апеляційну скаргу на зазначену ухвалу Таращанського районного суду.

01 березня 2010 року Таращанський районний суд прийняв рішення про задоволення мого позову в повному обсязі: визнав незаконними і скасував вищезазначені рішення Таращанської міської ради № 101 від 28.09.2009 р. і № 379-28-V від 19.11.2009 р., визнав за мною, Шерепенком Л.М., право власності на майно, яке розташоване в м. Тараща по вул. Білоцерківській, 94 (те, що належало ТОВ «Аура»).

30 червня 2010 року Апеляційний суд Київської області прийняв ухвалу, якою відхилив апеляційну скаргу Таращанської міської ради і залишив без змін вказане вище рішення Таращанського районного суду.

30 травня 2012 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняв ухвалу, якою задовольнив касаційну скаргу Таращанської міської ради і скасував вищезазначені судові рішення – рішення Таращанського районного суду від 01.03.2010 р. і  ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30.06.2010 р., а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

03 грудня 2012 року Таращанський районний суд прийняв рішення про відмову в задоволенні мого позову. 12 лютого 2013 року Апеляційний суд Київської області своєю ухвалою залишив без змін зазначене рішення суду першої інстанції. 06 березня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ виніс ухвалу, якою відмовив мені у відкритті касаційного провадження.

Таким чином, Держава Україна позбавила мене права власності на майно,   посадивши мене до в’язниці, а потім – до психлікарні, вилучивши при цьому документацію мого товариства, після чого ліквідувала таке товариство, а його майно – визнала безхазяйним і звернула собі у власність, позбавила мене та працівників товариства робочого стажу (10 років)!!! .т.якдокументів про ліквідацію Тзов «Аура» в архіві м.ТАРАЩА ВІДСУТНІ!!!!

Однак, у даній справі порушення моїх прав виникло саме у зв’язку з тим, що органи влади не діяли відповідно до закону та не дотримувалися принципу добросовісності, а навпаки використовували владні повноваження для позбавлення мене права власності на майно. Зокрема, факт призначення Таращанським районним судом за клопотанням представника Таращанської міської ради судової психіатричної експертизи в межах цивільного провадження! для встановлення стану мого здоров’я є однозначним свідченням упередженості під час розгляду справи за моїм позовом.

В моєму конкретному випадку позбавлення мене права власності відбулося саме шляхом скасування державної реєстрації товариства, власником якого я був, що відбулося внаслідок навмисних і злочинних дій органів влади, прокуратури, налогової інспекції  щодо мене (моє затримання, поміщення до психіатричної лікарні, порушення кримінальних справ щодо мене), які унеможливили здійснення мною підприємницької діяльності. Очевидно, що це відбулося тому, що органи влади зацікавились майном, яким володіло товариство і, яке в подальшому після скасування державної реєстрації товариства було незаконно визнано безхазяйним з подальшим прийняттям в комунальну власність (далі очевидно буде мати місце його приватизація потрібним суб’єктом-замовником).

Отже, з боку Держави України має місце втручання у моє право на справедливий суд і право на мирне володіння майном (по суті, позбавлення такого права) у зв’язку зі скасуванням державної реєстрації ТОВ «Аура» і позбавленням останнього та мене як його засновника права власності на належне товариству майно і відмовою національних судів захистити моє право власності та іншими порушенням и чинного законодавства України.

Відповідаємо:

1. На предмет неправомірних дій з боку податкової інспекції та інших органів у 1998р. треба зауважити, що оскарження таких дій повинно було бути одразу після скоєння. Притягнути до відповідальності осіб на сьогоднішній день в скоєнні правопорушень є смутною можливістю, адже існує ст. 49 КК України, за якою особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а саме особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули відповідні строки. Якщо говорити про правопорушення за кодексом 1960р., а саме ст. 173 (Завідомо незаконний арешт, затримання або привід), ст. 130 (Порушення недоторканності житла громадян), то максимальний строк покарання (позбавлення волі) таких злочинів складає 1 рік, тобто строк притягнення до відповідальності за ст. 49 КК України складає 3 роки; а за ч.2 ст. 174 КК 1960р. (притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності), за якою строк покарання 8 років, строк давності складає 10 років.
2. Після касаційного оскарження у вас була можливість звернутися до Європейського суду з прав людини.Згідно з п. 1 статті 35 Конвенції, Суд приймає заяви до розгляду лише після того, як були використані усі внутрішні засоби юридичного захисту, і лише протягом шести місяців з дати винесення остаточного рішення.
3. Також необхідно зазначити, що якщо у вас є підозра на скоєння суддями кримінального злочину (ст. 367 Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб; або ст. 375 Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови) то таку заяву треба подавати до Генеральної прокуратури, адже відповідно до ст. 48 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором України або його заступником.
Якщо дії суддів будуть визнані правопорушенням, то рішення, яким вони відміняли ваше право власності, буде скасовано.

Бажаємо успіхів у вирішенні справи!

 

comments powered by Disqus
TOP