КАК ВЕРНУТЬ ПРАВО НА ЗЕМЛЮ, ИЛИ УПЛАЧЕННЫЕ НАЛОГИ ЗА ЕЁ ОРЕНДУ

11:19, 24.11.2014
  • 1435
  • 3
  • 0

Фермерське господарство «Світлий шлях» утворено в 1994 році. І я, Кузук Федір Дмитрович, є його засновником та незмінним головою.

Із 2004 року ФГ «Світлий шлях» обробляв одну й ту саму земельну ділянку, площею 40 га, розташовану на території Березинської селищної ради.

Спочатку це відбувалось через договір суборенди із ФГ “Глорія”, в якого до 2008 року ця ділянка була в оренді.

А із 2008 року я по два рази на рік письмово звертався до Тарутинської районної державної адміністрації із заявами про надання мені цієї ділянки в довгострокову оренду.

Перші два роки я обробляв її на чесному слові. Тарутинська РДА усно дозволяла мені обробляти землю, а у своїх відповідях стверджувала, що жодних заперечень для надання мені цієї ділянки в оренду немає, окрім того, що механізм надання землі в оренду на той час не був розроблений.

У 2010 році я поставив питання руба, і 17 грудня 2010 року зі мною нарешті уклали договір короткострокової оренди землі № 80, строком на один рік.

З того часу земля щороку надавалась Тарутинською районною державною адміністрацією в короткострокову оренду строком на один рік ФГ «Світлий шлях».

Я розумів, що така форма оренди землі не встановлена чинним законодавством, але оскільки  Тарутинська РДА офіційно, мокрою печаткою затверджувала усі договори,  реєстрували їх у відповідній книзі реєстрації договорів оренди землі, та виносила розпорядження про укладення кожного такого договору, які, доречи орендарі на руки не отримували, мені здавалось, що все законно.

Більш того, керівництво Тарутинської РДА та Тарутинської районної ради, ознайомили мене із рішенням Тарутинської районної ради від 20 липня 2011 року № 131-VI “Про порядок оформлення короткострокової оренди земельних ділянок із земель, що належать до державної та комунальної власності”, яким і була встановлена оця форма “річної” оренди землі.

Тобто, я не міг навіть підозрювати, що Тарутинська РДА та Тарутинська районна рада просто нахабно ошукують мене та усіх інших землекористувачів району.

19 січня 2012 року я уклав із Тарутинською районною державною адміністрацією черговий договір короткострокової оренди землі № 34, який діяв до 31 січня 2013 року.

Раптом 8 жовтня 2012 року, без будь-яких пояснень, з’являється розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації № 718/А-2012, яким було припинено дію мого договору оренди.

В лютому 2013 року вищезгадане розпорядження про розірвання зі мною договору оренди було скасовано розпорядженням голови Одеської ОДА, як неправомірне.

Але відповідно до договору короткострокової оренди землі № 587 від 18 жовтня 2012 року моя земельна ділянка вже була передана в оренду громадянину Гайдаржи Юрію Захарійовичу.

І Тарутинська РДА та місцеві правоохоронці жодним чином не зважили на те, що станом на 24 вересня 2012 року фермерським господарством «Світлий шлях» вже було завершено посівну кампанію 2012 – 2013 років, про що я відзвітував до районного управління статистики. Тобто я вже не міг «викопати» врожай та відшкодувати свої втрати. Але посадовцям Тарутинської РДА та Березинської селищної ради Тарутинського району, із якими я вів перемовини з цього приводу, було все одно. Вони стверджували, що це вже не мій врожай, і я до нього відношення вже не маю, оскільки дія договору оренди на дану земельну ділянку закінчилась. Ніякої компенсації за понесені збитки мені не було запропоновано.

 18 червня 2013 року я все ж таки вирішив спробувати зібрати врожай. Направив відповідне повідомлення до Тарутинської РДА. Чекати на відповідь було ніколи, оскільки ячмінь через 3-5 днів почав би осипатись, і ми приступили до прибирання.

Але того ж дня поле із моїм врожаєм за заявою голови Березинської селищної ради оточив кордон міліції з Тарутинського РВ ГУ МВС України в Одеській області, вони зупинили мої комбайни та прогнали мене із сином звідти.

Згодом мій врожай відкрито зібрали невідомі мені особи, і кримінальне провадження з цього приводу тягнеться по теперішній час.

І я почав боротись за поновлення своїх прав, як орендаря, порушених місцевою владою.

Основним твердженням Тарутинської РДА та Одеської ОДА, до яких я в першу чергу звертався було те, що мені у 2009 році нібито надавався дозвіл на виготовлення проекту технічної документації для оформлення договору довгострокової оренди землі. А оскільки я їм не скористався, то дану землю вирішено поділити, 20 га передати комунальному підприємству смт. Березине Тарутинського району, а 20 га віддати людям під особисті селянські господарства.

Усі ці доводи викладені в численних листах, які я додаю до даного звернення, та в запереченні Тарутинської РДА на мій позов, який я подавав до суду.

Після тривалої тяганини та двох судових процесів, я нарешті зміг довести свою правоту.

19 грудня 2013 року Одеський апеляційний адміністративний суд виніс постанову по справі № 815/1384/13-а, якою встановив, що жоден дозвіл на  виготовлення проекту технічної документації для оформлення договору довгострокової оренди землі мені ніколи не надавався.

А інші мої позовні вимоги задовольнити неможливо через те, що із 01 січня 2013 року земельними справами місцеві державні адміністрації більше не опікуються.

Але мені цього було достатньо, оскільки саме твердження, про те, що я не скористався дозволом було основним формальним приводом для відібрання у мене землі.

Маючи на руках таке судове рішення, я звернувся до Одеської ОДА із вимогою притягнути до відповідальності посадових осіб Тарутинської РДА та Одеської ОДА, які свідомо подавали один одному та мені неправдиві відомості та поновити мої права.

В своїй відповіді від 27 лютого 2014 року, Одеська ОДА відмовила мені в задоволенні вищезазначених вимог, спираючись на те, що посадові особи, які вчиняли відповідні дії, вже не перебувають на своїх посадах, а отже притягнути до відповідальності їх неможливо.

Але це неправда і цю інформацію можна легко перевірити.

Голова Тарутинської РДА Віктор Олександрович Матчин, який підписував усі ці листи, був в той час на посаді.

Перший заступник голови Тарутинської РДА, Анатолій Миколайович Сєрєк-Басан, який курує земельні відносини в районі, та погоджував дані листи, не просто досі на посаді, а є виконуючим обов’язки голови РДА.

Начальник Управління агропромислового розвитку РДА Кюссе Іван Георгійович, який готував ці листи, також досі на посаді.

Я вже не кажу про посадовців Одеської ОДА, таких як Н. А. Чегодар та С. П. Тронько, які безпосередньо письмово стверджували, що проводили відповідні перевірки, теж досі займають високі посади в Одеській ОДА.

А про питання поновлення моїх прав Одеська ОДА в своїй відповіді вирішила просто забути.

Паралельно із цим я почав звертатись і до Міністерства аграрної політики та продовольства України та Державного агенства земельних ресурсів України.

Тут я стикнувся просто з печерним формалізмом.

Мені відмовляли в задоволенні моїх вимог з наступних міркувань:

  1. Оскільки короткострокова оренда земельних ділянок не передбачена чинним законодавством України — орендована мною земля фактично ніколи мені не надавалась в оренду, а отже я не маю права на поновлення своїх прав, як орендаря.
  2. Оскільки мої договори оренди не проходили державну реєстрацію, відповідно до законодавства України — мої договори оренди є нікчемними, а отже я не маю права на поновлення своїх прав, як орендаря.

Особливо хочу відзначити лист Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28 жовтня 2013 року № 37-33-13/21876.

10 жовтня 2013 року на виконання доручення Міністерства аграрної політики та продовольства України, за моєю заявою  від 23 серпня 2013 року, уповноваженим представником Державної інспекції сільського господарства України в Одеській області було проведено відповідну перевірку обставин на місці.

Разом зі мною та моїм сином, який також є членом ФГ «Світлий шлях» уповноважені особи оглянули ділянку, щодо якої ведеться суперечка, відібрали письмові пояснення в Тарутинській районній державній адміністрації Одеської області, витребували низку документів у мене. Доречи, Тарутинська РДА не спромоглась надати жодного документа, який би підтверджував її позицію.

Але у вищезгаданому листі,  Міністерство аграрної політики та продовольства, дійшло висновку, що оскільки моя справа перебуває на розгляді в суді, то вони, як орган виконавчої влади, не мають права впливати на рішення суду.

Чомусь Міністерство  аграрної політики та продовольства України не розуміє, що воно жодним чином і не зможе вплинути на розгляд судової справи, навіть якщо захоче, оскільки перевірка, яку проводила сільгоспінспекція, лише встановила факти, та все що було потрібно, це просто зробити відповідний законний висновок, спираючись на виявлені фактичні дані.

Але ані висновку, ані якоїсь позиції, окрім “справа в суді — от нехай суд і вирішує хто правий, а хто — ні”, по моїй справі Міністерство не винесло. Мені досі здається, що це лише тому, що абсолютно усі факти, встановлені перевіркою, говорять на мою користь.

Таких відповідей з Міністерства аграрної політики та продовольства України та Державного агенства земельних ресурсів України і його територіальних підрозділів, у мене вже накопичилось чотирнадцять.

Але ніхто чомусь не хоче прийняти до уваги ті факти, які я раз за разом подаю.

І копії договорів короткострокової оренди землі із мокрими печатками та підписами голови Тарутинської РДА, що прямо каже про пряму участь місцевих посадовців у порушенні моїх прав.

І довідки з Управління агропромислового розвитку Тарутинської РДА, де вказано, що мої договори оренди реєструвались, але в самому управлінні, що прямо вказує на системність практики укладання протиправних договорів.

І копії книг реєстрації з  Управління агропромислового розвитку Тарутинської РДА із відмітками про реєстрацію договорів короткострокової оренди землі.

І вищезгадана постанова Одеського апеляційного адміністративного суду, який підтверджує мої слова, але відмовляється поновити мої права лише через те, що функції розпоряджання землею в місцевих адміністрацій вже відібрані.

Все одно Міністерство аграрної політики та продовольства України та Державне агенство земельних ресурсів України стверджують ніби винен незважаючи на це все — я.

Тобто, не ті, хто вигадав дану форму оренди. Не ті, хто підписує неправомірні договори. Не ті, хто реєструє їх. Не ті, хто змушують людей укладати саме такі договори. Не ті, хто виносить офіційні розпорядження про укладання таких договорів. А — я. Звичайний фермер, який просто хоче працювати, займатись улюбленою справою.

14 листопада 2013 року Одеський окружний адміністративний суд виніс постанову у справі № 815/7390/13-а, за адміністративним позовому прокурора Тарутинського району Одеської області до Тарутинської районної ради Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення Тарутинської районної ради від 20 липня 2011 року № 131-VI “Про порядок оформлення короткострокової оренди земельних ділянок із земель, що належать до державної та комунальної власності”.

Даною постановою позов прокурора Тарутинського району задоволений в повному обсязі.

Рішення Тарутинської районної ради від 20 липня 2011 року № 131-VI “Про порядок оформлення короткострокової оренди земельних ділянок із земель, що належать до державної та комунальної власності” визнано протиправним та скасовано.

Більш того, даною постановою чітко встановлено, що провина за укладення такої форми договорів лежить виключно на Тарутинській районній раді, яка прийняла таке рішення, та Тарутинській районній державній адміністрації, яка таке рішення імплементувала, та активно його просувала.

Тому, зважаючи на нововиявлені обставини, я знов звернувся до Міністерства аграрної політики та продовольства України та Державного агенства земельних ресурсів України із даною заявою, в якій просив те саме, що й просив завжди — будь-яким чином поновити мої права на землю, як орендаря, або вжити заходів щодо відшкодування мені усіх понесених мною втрат.

Але мені відповіли досить грубою відмовою.

Зрозумійте мене правильно, якщо земля мені не належала — то виникає значна низка запитань.

Кому і за що я платив податки усі ці роки? Адже, якщо я не мав права орендувати землю — то і держава не мала права стягувати із мене податки. А отже, якщо я дійсно неправий — то мені ці податки потрібно повернути.

Кому і за що я сплачував орендну плату усі ці роки? Адже, якщо я не мав права орендувати землю — то і держава не мала права стягувати із мене орендну плату. А отже, якщо я дійсно неправий — то мені цю орендну плату потрібно повернути.

На яких підставах я проводив роботи з підвищення родючості грунтів? Адже, якщо я не мав права орендувати землю — то держава фактично за допомогою обману змусила мене провести ці роботи. А отже, якщо я дійсно неправий — то мені ці витрати потрібно відшкодувати.

Але таких питань державні службовці чомусь не ставлять.

Відповідаємо:

По-перше треба зрозуміти з якого саме часу ви сплачуєте податки.

На момент використання Вами земельної ділянки (з 2008р.) діяв ЗУ «Про оплату за землю». Відповідно до цього закону (ч.2 ст. 18) перегляд неправильно нарахованого  податку,  стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки.

Згідно до ч. 15.3.1. ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

На підставі цього можна зробити висновок, що ви мали можливість звернутися до Податкової служби з заявою про повернення Вам сплаченого податку, якщо знали, що сплачуєте податок безпідставно. Але повернути суми сплачених податків вже не має можливості, оскільки існував граничний термін звертання з такою заявою.

З 01.01.2011 року вступив у силу Податковий Кодекс України. Тому відносини з оплати податків з 2011 по 2013р. будуть регулюватися цим нормативний актом.

Згідно пп. 14.1.182 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями визнається сума коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Відповідно до п. 43.3. Податкового Кодексу обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів (3 р.) від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, тобто з 2011р. Отже Податковий Кодекс надає можливість на протязі 3 років з моменту виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми податків повернути сплачені податки. Однак на сьогоднішній день вже кінець 2014р., тому фактично строк вже минув. Вихід з цієї ситуації може бути таким: у заяві написати період не з 2011р., а з 2012р. Ось і виходить, що податок може бути повернений за 2012-2013р.

Але є і інший варіант - через суд. У разі відмови податкової служби зробити подання на виплату податків можна звернутися до суду за відновленням строку подання заяви та визнанням дій Податкової служби неправомірними та отримати можливість забрити суму за три роки (Як це було зроблено по справі № 0870/1286/12), адже у Вас є документ який підтверджує неправомірність прийняття Тарутинської районної радою Одеської області рішення щодо затвердження Порядку оформлення короткострокової оренди земельних ділянок із земель, що належать до державної та комунальної власності. Тобто вашої провини з сплати податків тут немає.

По-друге, щодо реалізації права на повернення сплаченого податку:

Порядок повернення сплаченого податку затверджений Наказом Міністерством Фінансів України від 03.09.2013 № 787 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів».

Відповідно до цього порядку (ч.3) повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України.

Повернення здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи), місцезнаходження юридичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.

По-третє, треба звернути увагу, що договір, який був укладений між Вами та радою є недійсним. Адже була порушена ч.2 ст. 203 Цивільного Кодексу, яка говорить про те, що особа, у даному випадку Рада, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Оскільки Рада діяла на підставі неправомірного Порядку, то і права на укладання такого правочину у неї не було взагалі.

Якщо говорити про повернення орендної плати, то згідно до ч.4 ст.21 ЗУ «Про оренду землі» у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

У цьому випадку для задоволення своїх вимог з повернення орендної плати, та відшкодування збитків на підвищення родючості грунтів, на неможливість зібрати врожай  можна звернутися до суду на підставі ст.1175 ЦК, згідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Усі свої витрати можна списати на шкоду, яка була завдана прийняттям зазначеного вище Порядку.

Якщо говорити про посадових осіб, то кримінальної відповідальності за прийняття неправомірних актів немає взагалі, однак є стаття 367 Кримінального Кодексу «Службова недбалість», за якою під службовою недбалістю розуміють невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб. Тому спробуйте відкрити кримінальну справу.

 

comments powered by Disqus
TOP