Що означає обмін полоненими між заходом та Росією для України та США
Чому Росія пішла на обмін саме зараз, що він означає для чинного американського президента та чи може мати якісь наслідки для стосунків заходу і Росії та війни в Україні – ці запитання Радіо Свобода пославило Олександру Вершбоу, колишньому послу США у Росії, який також раніше обіймав посаду заступника генерального секретаря НАТО, а зараз є почесним членом Атлантичної ради.
– Чому Путін погодився на це зараз, а не, скажімо, після виборів у США?
– Важко сказати напевне, але я думаю, що Путін, можливо, зважив, зі своєї точки зору, переваги повернення деяких із цих різних персонажів, таких як Красіков та інших шахраїв та комп’ютерних хакерів.
Це як спосіб показати, що Росія «своїх не кидає» та врятує, якщо їх спіймають. Можливо, він побоювався, що угода може розвалитися, якщо він чекатиме до виборів. Думаю, ми також були зацікавлені це зробити, визнаючи, що Навальний помер перед тим, як міг стати частиною такого великого обміну. Щось могло піти не так, і Путін, можливо, вважав, що баланс вигод достатньо хороший, з російської точки зору, і що краще це зробити зараз, ніж розраховувати на результати виборів у США чи будь-які інші зовнішні чинники.
– Які можуть бути наслідки цього обміну, чи є для Путіна ризики? Він розраховує, що опозиційні діячі стануть неактуальними, опинившись за межами Росії?
– Так, мабуть, він розраховує й на те, що політичні активісти, навіть такі видатні та відомі, як Володимир Кара-Мурза, будуть менше загрожувати його режиму, стабільності в Росії. Бо війна з Україною продовжує затягуватися, тому випустити деяких із цих видатних критиків, принаймні частково, було краще, ніж дозволити цьому тривати трохи довше.
– Очевидно, що головним чином це було зроблено для звільнення вбивці Вадима Красікова. Чи створює це неправильний прецедент з точки зору майбутніх обмінів полоненими та міжнародної дипломатії?
– Так, очевидно, що для Німеччини було складно погодитися на обмін Красікова, і він, очевидно, був найдорожчим в’язнем на західній стороні, якого Путін хотів повернути. Звісно, дуже неприємно випускати того, хто вчинив убивство серед білого дня на вулицях однієї зі столиць наших союзників. Це дає Путіну відчуття, що він може вичавити з нас більше поступок у майбутньому.
Але коли підрахувати важливих для Заходу людей, яких було звільнено, зокрема чотирьох американців, які були досить значущими – Евана Гершковича, Володимира Кара-Марзу та Пола Вілана, які були найдовше утримуваними з цих політичних в’язнів, то розумієш, що лідерам іноді доводиться йти на такі важкі кроки. І я думаю, що в даному випадку це було правильне рішення.
– Чи є це моментом для Байдена, з яким він увійде в історію?
– Звісно, думаю, він дуже задоволений, що зміг досягти успіху в цій спробі, над якою працювали багато місяців. І за моїми відчуттями, Байден також бачив страждання та ризики для в’язнів, які помирають за загадкових обставин у російській тюремній системі. Тож він радий, що йому вдалося це зробити і отримати досить значний список додаткових політичних активістів разом із чотирма американцями одночасно.
Можливо, це матиме певну політичну вагу тут, у США. Дональд Трамп досить самовдоволено говорив, що Путін тримає цих людей для нього. Очевидно, що Путін діє сам по собі, і він побачив, що досяг угоди, яка була достатньо хорошою, щоб діяти швидко і не розраховувати на те, що непостійний пан Трамп вирішить цю проблему за нього.
– Відносини між США та Росією перебувають у найгіршому стані з часів холодної війни. Війна в Україні не має жодних ознак закінчення. Чи може цей обмін полоненими дещо налагодити контакт і мати якісь позитивні наслідки?
Я не думаю, що це матиме якийсь вплив на ширші відносини
– Сумніваюся. Що стосується російської війни проти України, немає жодних ознак будь-якого пом’якшення умов Путіна для врегулювання, які явно полягають у повній капітуляції України, повній здачі всіх окупованих територій, відмові від прагнення до членства в НАТО тощо.
Тож цей обмін – це конкретний випадок із власною логікою, власними параметрами, і я не думаю, що це матиме якийсь вплив на ширші відносини. І я не думаю, що наші союзники, будуть введені в оману, що це є відображенням будь-якого справжнього пом’якшення антагоністичної позиції Путіна щодо Заходу.
