Цієї весни, на третій рік масштабної війни Росії проти України, вперше у відкритих джерелах з’явилось відео, на якому можна розглянути знищену американську РСЗВ HIMARS. Крім цього, публічно стали доступні й інші кадри з ударами по військових об’єктах ЗСУ в тилу. Російські дрони-розвідники тепер можуть виявляти цілі та коригувати по них вогонь за десятки кілометрів від лінії фронту. Чому це стало можливим і як цьому протистояти? У цьому розбиралися журналісти проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії».
Українські артилеристи на Мар’їнському напрямку цілодобово відбивають штурми російської піхоти та техніки за допомогою американських гаубиць М777. Шукають тонкий баланс між ймовірністю засвітити позицію та виконанням бойової роботи. Все робиться максимально швидко.
«Від моменту, коли вибігаємо з бліндажа до першого пострілу гармати вкладаємося в 3 хвилини. Це враховуючи, що треба одягнути каски та бронежилети. Накази не обговорюються. Якщо є команда «до гармати» – йдемо і працюємо. Звичайно, якщо якийсь сторонній звук почули, чи щось там в повітрі – нас попереджають. Якщо нас «змалюють» то не є добре. Але працюємо, бо нашій піхоті потрібна підтримка», – каже артилерист ЗСУ Олег.
«Я тільки приїхав сюди, десь тиждень, може, пройшов і прилетів «Ланцет». У підсумку наш командир поїхав у лікарню трохи пролікуватися. І довелось мені замість нього наводитись. В експрес-режимі, буквально за три дні вчився. Але вже вмію нормально наводитись, сам працюю. Але то така річ – практика, практика і ще раз практика. Треба вдосконалювати навички», – розповідає побратим Олега Влад.
Українських артилеристів постійно шукають ворожі дрони. Найчастіше – розвідувальні БПЛА Zala. Вони проникають на кілька десятків кілометрів углиб української оборони та коригують контрбатарейний вогонь чи маршрут дронів-камікадзе.
«Розвідують. По посадках. Звідки стріляють. Де перебуває «іграшка». Буває просто б’ють по квадратах. Якщо «спалить» їх Zala чи «Орлан» – скидають координати артилерії й вона нас шукає. Дуже багато їх літає. По 15-20 штук. Іноді більше. Були часи, коли одночасно 25 штук висіли. Коли вони в такій кількості літають – ми не працюємо. Намагаємося не «спалитись», – зазначає артилерист ЗСУ Микола.
Одна з найбільших проблем на фронті – це російські баражуючі боєприпаси «Ланцет». Саме через ці всюдисущі дрони-камікадзе кожну гармату бійці ЗСУ ретельно маскують і прикривають протиланцетною сіткою.
«У нас сидить зв’язківець – доповідає нам, що відбувається, слідкує за небом, якщо прямо над нами десь літає, то, звісно, ми маскуємось і йдемо в укриття. Або якщо прилітає вже десь поряд, то тоді теж звичайно ховаємось», – каже Влад.
«Якщо він знаходить ціль – відразу б’є. Може й не один вдарити. Один вдарив і відразу після нього прилітає другий. І буде добивати, поки не знищить гармату. «Ланцет» коли з’являється – його не засікають. Ми його не бачимо. Це ж не Zala, яка прилітає, зависає й очікує на дрон-камікадзе, його. Саме вона його веде до цілі. Швидко летить і дуже швидко прилітає. Секунди. Ось тут перед нами прилетіло. Я встиг відстрибнути метра на 4. Вдарив «Ланцет», а потім арта їх починає працювати. «Гіацинти» б’ють отими далекобійними снарядами (снаряди «Краснопіль» – ред.) дуже далеко», – ділиться Микола.
Але навіть за таких умов українські артилеристи ефективно стримують м’ясні штурми армії РФ. Кажуть, все що необхідно – це більше снарядів.
«Хай би їх більше давали. Це допоможе. Причому не тільки в обороні. Як хлопці йдуть на штурм – нам же потрібно їх прикривати», – наголошує Олег.
Російські розвідувальні дрони «Орлан», Zala та Supercam активізуються не лише біля лінії фронту, а й залітають углиб позицій ЗСУ на 30-50 кілометрів. Як пишуть російські військові телеграм-канали, БПЛА працюють у зв’язці із засобами враження. «Орлани» коригують артилерію, яка стріляє у тому числі далекобійними снарядами «Краснопіль», Zala наводить дрони-камікадзе «Ланцет», Supercam – ракети «Іскандер» та далекобійні РСЗВ типу «Смерч» або його модернізацію «Торнадо-С».
«Якщо ми говоримо про ту ж Zala – вона, по суті, використовується як додатковий ретранслятор для «Ланцета». От якраз Zala дозволяє баражуючому боєприпасу «Ланцет» давати значно більше відстані, ну за умови, якщо там полегшена бойова частина і так далі, ну відповідно, якщо йому там вистачить запасу ходу, от для цього використовується Zala. І дивіться. Тут треба розуміти, що і Zala і Supercam – це безпілотні літальні апарати, які використовують електричну тягу, тобто електродвигун. Це не бензинові двигуни. Тобто враховуючи, що в них немає бойових частин, полегшена конструкція – дальність їхнього польоту залежатиме не лише від наявного ресурсу – акумулятора і так далі, а від того, де перебуває сам пункт операторів. Де ставиться його приймальна вежа залежно від висоти», – зазначає Андрій Рудик, представник Центру досліджень трофейного та перспективного озброєння та військової техніки.
Результати проникнення російських дронів-розвідників у глибокий тил ЗСУ активно тиражуються не лише на російських, а й на закордонних ресурсах. Наприклад, як ось цей перший з початку повномасштабної війни зафіксований на відео з дрона випадок знищення американської РСЗВ HIMARS – на відстані близько 40 кілометрів від лінії фронту.
Окрім того, цієї весни видання Forbes оприлюднило статтю з відео з російських телеграм-каналів, на якому гіперзвукова ракета «Іскандер», як зазначається у матеріалі, атакує дві пускові установки американського ЗРК Patriot у районі Покровська. Окрім того, мережею активно розповсюджуються, як зазначається в анотації, удари по тилах ЗСУ. Наприклад, атака на вертольоти Мі-24 і подібні до них.
Бійці ЗСУ не приховують – кількості українських ППО, ЗРК та боєприпасів до них не вистачає, щоб боротися із сотнями російських дронів. Крім цього БПЛА противника змогли подолати систему РЕБ, що ще 7-8 місяців тому зробити було не так просто.
«Вся концепція раніше будувалась на чому? Летить дрон, наприклад, «Орлан». Вилітає десь з ворожого тилу і прямує до лінії бойового зіткнення. Наші засоби радіоелектронної розвідки бачать випромінювання частот з цього борту. Тобто, вони по цих частотах розуміють, що це летить саме «Орлан». І вони його вичисляють і розуміють плюс-мінус, де він перебуває. Він фонить, його антена кричить, засоби радіоелектронної розвідки чують цей крик і можуть зрозуміти, де цей «Орлан». Після чого вони починають давити ці частоти й поки він долітає до ЛБЗ, йому вже давлять нашим РЕБом відеоканал, керування, супутникову навігацію. І після цього борт стає некерованим, тобто він не спілкується більше з наземною станцією, він не може відправляти туди дані про своє місцеперебування, він не може нічого робити, тобто в нього задавлені всі канали. І його вже починають якось саджати, підкладати координати, тобто його починає зносити вітром і таким чином вони втрачають БПЛА. Тобто, раніше використання РЕБа проти БПЛА було побудовано таким чином», – зазначає експерт з БПЛА, письменник та військовослужбовець ЗСУ Серж Марко.
«Їхні дрони – вони не автономні, коли ви їх запускаєте – ви про них не забуваєте. Задача розвідувального апарату, безпілотного літального апарату – збирати інформацію і передавати її на наземну станцію, на наземний пункт управління, тобто керування, де сидять оператори безпілотних літальних апаратів, зчитують цю інформацію, далі її передають аналітикам, які її відповідно аналізують. Тобто є канал входу і виходу інформації, тому що задаються команди. Вже достатньо засобів радіоелектронної боротьби, ви можете посадити такий безпілотний літальний апарат», – розповідає Андрій Рудик.
Російське ноу-хау з подолання системи РЕБ виявилося цілком дідівським методом. У РФ просто відмовилися від супутникової навігації БПЛА, яка робить їх чутливими до системи радіоелектронної боротьби.
«Вони поставили два радіомаяки й ці два радіомаяки по суті утворюють трикутник з бортом. І таким чином борт розуміє де він перебуває. А для більш точного розуміння свого місцеперебування, камера просто робить фотографію під собою й по референтних точках просто порівнює з такою ж самою картинкою, яка завантажена просто з Google maps, знаходить референтні точки й таким чином розуміє, де перебуває дрон. Це їм дозволяє будувати далі маршрути в режимі повної радіотиші. Вони це прямо в рекламних роликах виробників БПЛА казали. Ось в чому проблема. І ніхто в нас на це не відреагував. В них просто злітає дрон десь там в тилу, вимикається, тобто він абсолютно не спілкується зі своєю наземною станцією. Летить на ту точку, куди треба. Наприклад, йому треба пролетіти 40 кілометрів нам в тил. І він просто летить. Тобто йому по барабану, що немає супутників, що тут щось давиться. Він просто летить по маршруту. Залітає у квадрат, який потрібен, вмикається, і це вже наш тил. Це далекий тил. А там вже засобів немає. Вони ж всі на передовій, бо побудовані по отій старій концепції», – пояснює Серж Марко.
Таким чином, російські дрони-розвідники фактично в полігонних спокійних умовах виконують свою роботу. Так. Через велику відстань сигнал з базою слабкий. Однак його просто нікому і нема чим придушити. БПЛА встигає розвідати місцевість, знайти цілі, передати координати та навіть зафіксувати удари по виявлених об’єктах. Мало того – армія РФ, за словами Сержа Марка, наразі рідко втрачає борти.
«Те, що я кажу про РЕБ, про ешелонований РЕБ, навіть якщо його зробити ешелонованим – це вже теж не допоможе. Це допоможе задавлювати борт, не давати йому бачити, але, скажімо так – вони вже борти не втрачають. Тобто, якщо ти навіть все задавив цьому борту – телеметрію, супутникову навігацію, відеоканал, він просто каже: «ну, я все тут втратив, мені тут робити нема чого». І він по цій системі, по радіомаяках, просто повертається на місце зльоту. Тобто його вже так задавити, щоб він десь загубився, десь вітром його понесло в сусідню область – такого вже не відбувається. Він гарантовано повернеться до свого оператора. Тобто максимум, що може РЕБ – це не дати йому бачити. Знищити цей борт він вже не може. Вони зробили такий апгрейд, і цей апгрейд, на жаль, працює. А РЛСки (радіолокаційні станції – ред.), ППО їх дуже погано бачать, тому що об’єкти невеликі, і в них ефективна площа розсіювання невелика. Дрон – він же там погано ідентифікується РЛСками. І ось він, наприклад, загорівся там в тилу в нас, десь біля Покровська, і літає там півгодини, потім раз – вимкнувся і з’явився біля Донецька», – додає Серж Марко.
Удар по військовому аеродрому ЗСУ біля Дніпра (відповідне відео коментували українські військові аналітики) продемонстрував, що російські дрони-розвідники можуть залітати на 100 кілометрів углиб українських позицій. І в цьому випадку радіус їхньої дії покриває великі українські міста, які розташовані на відповідній чи меншій відстані від лінії фронту. Харків, Суми, Запоріжжя, Одеса. Над ними розвідувальні БПЛА РФ фіксували неодноразово.
Днями в мережі з’явилось відео, як російський розвідувальний дрон над Одесою збивають із радянського двомісного навчально-тренувального літака Як-52. За допомогою кулемета, з якого стріляє другий член екіпажу, що сидить ззаду. Дієвий спосіб. Але вочевидь проблему з БПЛА, що залітають настільки далеко в тил, треба вирішувати комплексно.
«Це може бути ППО, ті ж самі недорогі ракети, якісь Starstreak (британські переносні зенітно-ракетні комплекси – ред.), чи щось таке, налаштоване саме проти дронів. Я чув, що зараз вже з’явились Stinger (американські переносні зенітно-ракетні комплекси – ред.), які можуть наводитись навіть на невеликі дрони. Це дуже гарна новина. Нам потрібно повністю знищувати ці дрони в будь-який спосіб, тому що наступний крок буде, і це абсолютно логічно, це лежить на поверхні – росіяни апгрейднуть канали зв’язку, після цього їхні борти стануть вже безсмертними. Тобто РЕБ здебільшого втратить свою ефективність. І це наше майбутнє – РЕБ буде малоефективним. З військовим дроном – захищеним, з широкою смугою діапазонів, з можливістю перескакувати на канали в діапазоні 1000 МГц-1500 МГц, зробити щось буде неможливо. Тобто треба мати велику кількість засобів для його знищення, і до цього треба готуватись», – підсумовує Серж Марко.
Військові технології Росії та України розвиваються паралельно із потребами на полі бою. Розвідувальні «далекі» дрони, особливо працюючи у зв’язці, наприклад Shark-HIMARS в Україні, Supercam-«Торнадо С» у Росії – зараз грають у війні велику роль, виявляючи й знищуючи найбільш, як кажуть військові, «жирні цілі». І це завдання для обох сторін сьогодні залишається одним із пріоритетних.