Прокурорская Правда: вся правда о ГПУ, новости прокуратурыи силовых ведомств, аналитика событий в Украине, России
Вы находитесь здесь:Главная/Статьи/Навіщо викрали Миколу Чауса?

 

Навіщо викрали Миколу Чауса?

Навіщо викрали Миколу Чауса?
15.07.2021

Перед сучасною наукою стоїть чимало фундаментальних задач та непізнаних явищ, дослідження яких буде визначати науково-технічний прогрес у ХХІ столітті. Зокрема, вченим досі невідомо, де шукати бозон Хіггса, чи існує життя на Марсі та навіщо група військових розвідників Головного управління розвідки Міністерства оборони України викрала опівдні 3 квітня 2021 року в центрі Кишинева колишнього суддю Дніпровського районного суду міста Києва Миколу Чауса? Відповіді на ці наукові загадки можна буде поставити в один ряд з доведенням Великої теореми Ферма. Кращі уми безуспішно б’ються над розв’язанням перелічених таємниць Всесвіту. Спробуємо і ми свою вдачу,  почавши з кінця переліку.

Спочатку відновимо хронологію переміщення тіла Миколи Чауса в часі та просторі. Журналістами молдавського проекту RISE Moldova було відновлено, майже до хвилин, рух суддівського тулубу по території Молдови.

Викрадення відбулось 3 квітня 2021 року о 12 годині 10 хвилин, біля будинку за адресою: місто Кишинів, вулиця Миколи Тестеміцану, 24/5, у дворі студентських гуртожитків, неподалік спорткомплексу Університету медицини та фармакології. Викрадачі силою заштовхали Чауса в білий мікроавтобус Ford Transit.  Далі мікроавтобус полишив місце злочину й за 15 хвилин опинився під мостом, що з’єднує район Ботаніка з центром Кишинева. Тут Чауса пересаджують у чорний легковик Mercedes Benz та везуть далі. Після цього, приблизно о 13 годині 03 хвилині на вулиці Дойна, біля старого кладовища Святого Лазаря на околиці міста, Чауса знову пересаджують. На цей раз у позашляховик Toyota RAV4 чорного кольору з номерами CD120MA. Автомобіль належить Посольству України в Республіці Молдова.

Звідти, Toyota RAV4 з дипломатичними номерами та тілом судді Миколи Чауса під управлінням військового аташе України полковника Сергія Сметанюка долає 200 кілометрів та прибуває о 15 годині 32 хвилині до пункту пропуску молдавсько-українського кордону Атаки-Могилів-Подільський. За 10 хвилин тіло Миколи Чауса перетнуло кордон та повернулось на Батьківщину…

Варто зауважити, що практично всі установчі дані на групу українських військових розвідників, включно з прізвищем керівника спецоперації Куценка Андрія Вікторовича, 24.09.1984 року народження, заступника командира спецрезерву ГУР МО з оперативної роботи, копіями усіх їх паспортів, фото анфас і в профіль були викладені в Інтернет вже за лічені дні після викрадення Чауса.

Окремо слід сказати кілька слів про причини й обставини миттєвого розкриття осіб всіх українських розвідників-нелегалів, що були задіяні в кишинівській викрадальній операції. По-перше, ані Головне Управління Розвідки Міністерства Оборони, ані Служба Зовнішньої Розвідки ніколи не мали й не мають найменшого практичного досвіду роботи нелегальних закордонних резидентур у «польових» умовах. Є різноманітні паркетні полковники, що займаються закордонним шопінгом та складанням фіктивних звітів за чималу зарплату з усіма надбавками та витратами на відрядження.

Кого призначено керівником ГУР МО? Які його пізнання у сфері воєнної розвідки, найбільші здобутки? Для Кирила Буданова вершиною був рейд диверсійно-розвідувальної групи за лінію фронту в Крим у 2016 році. Головним здобутком – лишився живим, повернувся додому. Тобто, для молоді на керівних посадах в ГУР МО нелегальна розвідка – це щось типу гри в диверсійно-розвідувальні групи: вміти круто стріляти з усіх видів стрілецької зброї, володіти східними єдиноборствами, вміти закласти міну, зняти часового… Це рівень тактичної військової розвідки. Рівно все те, що прямо заборонено розвідникам-нелегалам стратегічного рівня. На обидві розвідки – ГУР МО та СЗРУ – є лише один фахівець, який шось пам’ятає, чим відрізняється розвідник від диверсанта. І той – «Хом’як»! Скільки він за все життя завербував іноземних агентів? Отого Налівайченка, як брешуть легенди, і то – для американців…

Дивіться, просте питання – транспорт. Члени кишинівської групи нелегалів використовували виключно орендовані автомобілі, обладнані автосигналізацією з GPS-маяком на випадок угону. Отже, усі маршрути руху всіх авто розвідників були дистанційно встановлені за допомогою GPS відстеження. Це очевидні загальновідомі речі. Інакше вам просто не дадуть авто в оренду Використання таких авто свідчить про відсутність елементарних оперативних навичок нелегальної роботи за кордоном.

Далі, чи працював хтось з речами та одягом розвідників? Чому вони переважно були взуті в грубе армійського типу взуття? Це ж не вихід ДРГ за лінію фронту, навіщо це?! Ніщо в речах, одязі, взутті не повинно відрізняти їх від типових мешканців молдавської столиці. Соромлюсь запитати: хоча б зброю виклали вдома? Вибухівку не брали?

Я вже мовчу про такий прийом, як оперативна комбінація. Коли задача вирішується тихо-мирно, часто добровільно з боку об’єкту інтересу, без жодного галасу та зайвих рухів. Тільки для цього треба задіяти головну зброю розвідника – мозок! Нажаль, поки що ГУР МО цим не озброєно….

Ми багато сміємось з молдован, але вони блискавично, за 48 годин, силами однієї поліції та особисто мера міста Бельц Ренато Усатого, і, не виключено, за допомогою «професорів» з Москви, відновили похвилинно всю траєкторію руху суддівської біомаси від місця викрадення до самого україно-молдовського кордону включно.  Я би не дуже здивувався, якби колись дізнався, що всі українські розвідники були від самого початку «під ковпаком» низки конкуруючих розвідок, а відомості про цю операцію були «злиті», у кращих українських традиціях, ще до її початку…

Що прикметно: напередодні «акції» до Кишиніва приїжджав спочатку начальник ГУР МО України Кирило Буданов, а на завершальному етапі підготовки – «особистий водій Байдена» Валерій Кондратюк… 

Але на цьому справжні пригоди колишнього судді тільки почалися. Що ж було далі?

Якщо вірити народному депутатові фракції «Європейська Солідарність» Володимиру Ар’єву, то після вивезення з Молдови колишнього суддю Чауса тримали на об’єкті Міністерства оборони в селі Хотянівка Вишгородського району Київської області, рівно навпроти резиденції «Межигір’я». Якщо їхати дамбою вздовж Київського водосховища, то в’їзд на цей об’єкт позначений відповідною табличкою.

Наступного ж після викрадення дня розпочався справжній Функшпіль навколо викраденої суддівської біомаси. Нагадаємо, Funkspiel – у перекладі з німецької «радіоспектакль» або «радіогра» – класичне інтелектуальне змагання ворогуючих розвідок, яке побудовано за принципом «вірю – не вірю». У давні часи у Функшпіль грали за допомогою перевербованих агентів, телеграфних ключів та короткохвильових радіостанцій на лампах. Тепер для цього використовують анонімні телеграм-канали та куплених журналістів скандальних Інтернет ресурсів, що посилаються на «достовірні анонімні джерела».

Правила Функшпілю прості: через канали зв’язку підкидається, наче дохла кішка, певна важлива інформація, яка може виявитись й дезінформацією. У цій грі беруть участь як свідомо, так і «в темну», коли людина ретранслює дезінформацію з «надійних джерел», не маючи жодних сумнівів в її правдивості. Виграти інтелектуальний двобій – ось справжня вершина майстерності розвідника.

Давайте ж прослідкуємо на прикладі живого небіжчика Чауса хід цієї захоплюючої гри.

4 квітня 2021 року, о 10 годині 31 хвилині, маргінальний телеграм-канал «Молдавский перец» оприлюднив перше сенсаційне фото викраденого Чауса, на якому він був у чорній тонкій шапочці, насунутій на пів обличчя, чорній куртці з капюшоном, кисть правої руки була забинтована. Під фото містився підпис (мовою оригіналу): «Наши подписчики прислали информацию, что скандальный украинский судья Чаус живой и здоровый находится на территории Румынии».

Це була стратегічна дезінформація про, нібито, втечу Чауса до Румунії, перший постріл в радіогрі з метою сплутати карти і пустити розшуки хибним шляхом. З іншого боку, це була стратегічна інформація, по суті – фотозвіт про виконання завдання: «Товар доставлено за місцем призначення, з незначними зауваженнями». Все гарно, тільки телеграм-канал «Молдавский перец» ніхто не читає, у нього аж 1797 постійних читачів! Тоді довелося інформацію «розганяти».

4 квітня 2021 року, о 14 годині 39 хвилин, у гру включився анонімний телеграм-канал «Джокер», що має постійну аудиторію з понад 72 тисяч читачів. «Джокер» виклав фото зниклого екс-судді, взяте з «Молдавского перца» без посилання на першоджерело. Але під фото був зовсім інший текст: «Спросил у Александра Грановского, где Чаус и жив ли он? В ответ получил фото без комментариев. Чаус жил, Чаус жив, Чаус будет жить». «Джокер» вирішив не поширювати дезінформацію про Румунію, а погратись у свою гру. Цей допис вочевидь мав провокаційне, дошкульне спрямування.

Телеграм-канал «Джокер» дехто пов’язує з відомим бізнесменом Геннадієм Корбаном – відомою «жертвою» судді Чауса. Кровна війна між ними почалася з того, що 28 грудня 2015 року Дніпровський районний суд Києва змінив запобіжний захід Геннадію Корбану з домашнього арешту на узяття під варту до 29 лютого 2016 року. Загалом Геннадій Олегович «відпочивав» у СІЗО понад 4 місяці та вийшов на волю лише 7 травня 2016 року. Після звільнення, Корбан поклявся в кращих традиціях корінних жителів Сицилії вчинити вендету кривднику. Для чого, за чутками, начебто не пошкодував 1 мільйона доларів зі своїх трудових заощаджень для найму директора НАБУ Артема Ситника та його кума – заступника директора НАБУ Андрія Калужинського, щоби організувати провокацію хабаря та взяти Чауса «на гарячому». Окремо Геннадій Олегович назбирав та відірвав від серця 150 тисяч готівкових «консервованих» доларів, які були розподілені між двома банками: 80 тисяч «зелених» поклали у банку ємністю 2 літри та закопали біля паркану будинку Чауса, тоді як інші 70 тисяч «малосольних» поклали у склотару ємністю 1,85 літра, що опинилась в автомобілі «його честі».

Сума 150 тисяч доларів є вочевидь улюбленим числом пана Корбана. Коли в наступному Чаус  «встане на лижи» і буде оголошеним у розшук, а Верховна Рада дасть згоду на його затримання та арешт, Геннадій Олегович у вересні 2016 року оголосить від імені анонімних «ізраїльских меценатів» винагороду за будь-які відомості про місцезнаходження судді-втікача в розмірі 150 тис. доларів США «в двох трилітрових банках» – прямо натякаючи загнаному в підпілля Чаусу, звідки йому прилетів «привіт».

Слід зауважити, що Олександр Грановський був тим, хто в грудні 2015 року схилив суддю Чауса на співпрацю з режимом Порошенко та умовив його взяти Геннадія Корбана під варту напередодні Нового року. Як з’ясувалось пізніше, пан Грановський виявився не тільки майже порядною людиною, але й шанувальником творчості Антуана де Сент-Экзюпери, якому належать крилаті слова: «Ми відповідальні за тих, кого приручили». Відповідати він не хотів, тому обачливо, на виконання усного наказу Петра Порошенка, допоміг нелегально, поза прикордонним контролем, вивезти Чауса у Молдову, задіявши для цього особистих охоронців президента з числа офіцерів УДО.

22 серпня 2016 до аеропорту міста Києва чартерним рейсом бізнес-літаком Mustang 510 YR-TRQ прибули двоє громадян Республіки Молдова – Дорин Дамир та В’ячеслав Турку, останній був дуже схожий на суддю Чауса. Після цього Чаусу було передано паспорт на ім’я громадянина Молдови В’ячеслава Турку та організовано його перетин державного кордону України без проходження прикордонного контролю. Справжній Турку залишився у Києві. Нарешті, 1 березня 2017 року біглого суддю Чауса затримали на території Молдови.

Звісно, що після втрати Сивочолим Гетьманом влади, Олександр Грановський не мав ані найменшого мотиву та можливості організувати вивезення Чауса в зворотному напрямку.  

З іншого боку, коли 3 квітня 2021 року стало відомо, що в Кишиневі, серед білого дня, було зухвало викрадено колишнього суддю Чауса і це не жарт, Корбан невідкладно, того ж дня, поквапився оголосити про своє алібі, бо він зі зрозумілих вищенаведених причин був першим у числі підозрюваних. Знаючи не з чуток звичаї як старої, так і вже нової влади, Геннадій Олегович менше за все хотів знайти труп Чауса на подвір’ї свого офісу…

Цього дня, о 21 годині 34 хвалині, пан Корбан досить невпевненно прокоментує подію на своїй сторінці у Facebook (зі збереженням авторської орфографії): «Хотелось бы верить, что похищение судьи Чауса в Кишиневе осуществляли украинские спец. службы, будь то НАБУ, ГУРМО, или еще кто либо. Если это так, то снимаю шляпу…»

При цьому Геннадій Олегович засоромився повідомити про головний і неспростовний козир свого алібі. Зверніть увагу: Корбан отак просто вліт потрапив у ціль, назвавши НАБУ та ГУР МО серед головних підозрюваних викрадення судді Чауса. Чому НАБУ – зрозуміло. Бо загально відомо, що Чаус ухиляється від слідства саме по справі, яку веде НАБУ стосовно дачі хабаря, знайденого в склотарі, та перебуває в розшуку за постановою НАБУ. Але чому ГУР МО? Це дуже специфічна, не часто згадувана організація, яка не є правоохоронним органом і взагалі не має жодних повноважень вести розшук кримінальних злочинців. З таким же успіхом Чауса міг розшукувати Національний олімпійський комітет або Академія наук. Навіть правильна назва воєнної розвідки на загал мало кому відома. Для пересічних громадян уособленням усіх українських розвідок є СБУ.

Втім, у Геннадія Олеговича є залізне алібі. Його виняткова обізнаність пояснюється дуже просто: баби на лавках казали, що він, нібито, дав Кондратюку магічні 150 тисяч доларів на оперативні витрати для забезпечення успіху таємної операції розвідгрупи ГУР МО в Кишиневі. Можливо, це була навіть та сама обіцяна з 2016 року винагорода за голову Чауса, яку Кондратюк отримав від анонімних «ізраїльських меценатів». Ще баби казали, що «Хом’як» захом’ячив майже всі гроші за дві щоки, лишивши виконавцям лічені копійки – 2 тисячі доларів. Хоча ми не віримо в цей наклеп – хіба міг Байден користуватись послугами такого хитродупого жадібного водія?..

Отже, допис «Джокера» від 4 квітня, ким би він не був, – це зловтіха чистої води. Вочевидь, «Джокер» тут «не при справах» і сам є вторинним джерелом інформації.

Окремо від «Джокера», у гру включився народний депутат від «Слуг Народу» по дніпровському мажоритарному округу Максим Бужанський, якого асоціюють з іншим великим дніпропетровським перцем – Ігорем Валерійовичем Коломойським. Він також дозволив собі позловтішатись, розмістивши, 4 квітня о 16 годині 17 хвилин допис такого змісту (мовою оригіналу): «Люди спрашивают, почему у нашедшегося в Румынии Чауса забинтована рука? Отпиздил Дракулу».

Цей «слуга народу», якого теж використали як гумовий виріб, вирішив продемонструвати свою «обізнаність», клюнувши на «дезу» з телеграм-каналу «Молдавский перец». Наступного дня його чекало величезне розчарування…

Ранок 5 квітня не віщував біди для дійсних викрадачів Чауса. О 9 годині 21 хвилині ще один маргінальний телеграм-канал «Автономный», що має усього 357 читачів, поширив для різноманіття трішки відмінну дезінформацію такого змісту (мовою оригіналу):

«После инсценировки собственного похищения, украинский судья Николай Чаус находится в Тирасполе, под покровительством депутата Верховного Совета непризнанной ПМР Андрея Межинского, родного брата Валентина Межинского, бывшего высокопоставленного молдавского силовика из окружения олигарха Влада Плахотнюка. «Похищение» произошло через 5 дней после опубликования проектом RISE Moldova расследования об обстоятельствах эвакуации Чауса из Украины в Молдову в 2016 году».

За безапеляційним твердженням про інсценування викрадення Чауса неприховано стирчали вуха дезінформаторів з ГУР МО. Інформаційна напруга наростала…

5 квітня о 13 годині 55 хвилин телеграм-канал «Молдавский перец» вирішив піти в свій останній і рішучий бій в радіогрі, виклавши нове сенсаційне фото зниклого. На цьому новому фото Чаус стоїть на тлі незрозумілої однотонної стіни світлого кольору, він одягнутий у чорний спортивний костюм, на обличчі великий фінгал під правим оком та інші сліди побиття. Кість правої руки так само забинтована. Під фото був розміщений отакий текст (мовою оригіналу): «По информации присланной подписчиком, человек похожий на судью Чауса, жив и здоров. В настоящий момент уже находится в одном из городов Европы и под камеру сдаёт всех кто его содержал и прикрывал, нелегально вывозил в 2016, чьи вопросы он покрывал и ещё много нового и интересного о очень разных людях. Само похищение судя по присланной информации носит чисто коммерческий характер и организовано сотрудниками силовой структуры Приднестровской группы Шериф, транзитом через Румынию в Европу».

Насправді, ця примітивна, по-військовому прямолінійна дезінформація містить важливе зернятко цінної інформації: показання Чауса мають стати знаряддям боротьби проти Петра Порошенка, Олександра Грановського, а також, якщо вірити пліткам народного експерта з усіх питань Юрія Бутусова, також проти його нового хазяїна, колишнього керівника ГУР МО та заклятого ворога Кондратюка Василя Бурби.

Авторів цієї «дези» підвела самовпевненість та дилетанство. По-перше, Чаус далеко не хлопчик, аби отак швидко й просто, без жодних бонусів і гарантій, не розуміючи своїх власних перспектив, почати когось «здавати» на камеру. По-друге, на цю наживку може купитись, хіба що, випускник Мінського медичного інституту Михайло Подоляк, головний політичний технолог глави держави Андрія Єрмака. Будь-який юрист, мінімально обізнаний з положеннями КПК України, усвідомлює, що «цінність» таких показань свідка з фінгалом під оком дорівнює нуль цілих нуль десятих. Ви бажали налякати Сивочолого? Думали, він вже п’є оковиту з горя? Та він вже опорожнив ящик шампанського «Moet» за здоров’я ідіотів, що цією авантюро з викраденням Чауса наблизили Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с) до заслуженої в’язниці.

І, по-третє: ніколи не треба забувати про можливість отримати в радіогрі несподіваний удар у відповідь, який не забарився. Впливовий молдавський політик, що посів третє місце на президентських виборах 2020 року, голова «Нашої партії» та міський голова міста Бельц Ренато Усатий легким рухом руки відправив у нокаут усю українську воєнну розвідку, виклавши в Instargam абсолютно «випадково» зняте відео моменту перевантаження безпорадного тіла судді Чауса з білого мікроавтобуса Ford Transit у багажник чорного «Мерседеса». На відео можна було також побачити відкритими обличчя більшості учасників, які з метою конспірації розходяться в різні сторони.

Пан Усатий не зміг собі відмовити в тому, щоби тонко поглузувати з Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Звеличуючи до небес оперативні таланти нашої воєнної розвідки, Усатий не забув дорікнути, що всі розвідники були взуті у військові чоботи однакового зразка, якими не користуються пересічні жителі Кишинева. Ще не забув зайвий раз підкреслити, що вони молодці – виконували завдання керівництва держави (!), з них треба брати приклад і все таке, незважаючи на те, що їх керівник – дуже молода людина (прямий натяк на Кирила Буданова). Десь через кому міський голова Бельц відкритим текстом згадав телеграм-канал «Молдавский перец», передавши цим дезінформаторам палкий привіт та пообіцявши незабаром нову порцію інформації.

Треба визнати: після цього інформаційного нокауту телеграм-канал «Молдавский перец» припинив свою роботу назавжди…

Останнім, хто намагався підтримувати дезінформацію прикриття, був почесний залізничник та прихильник європейського способу кохання, колишній журналіст Сергій Лещенко, який 5 квітня в ефірі «24 телеканалу» заявив безапеляційно: «Лише Порошенко міг організувати таку спецоперацію!». Втім, навіть така авторитетна точка зору ЛГБТ співтовариства вже не могла протистояти інформаційному контрудару у вигляді численних фото та відео українських воєнних розвідників з усіх можливих ракурсів, разом з фото копій їх паспортів, що заполонили простори Інтернет… 

Так закінчився перший тайм радіогри навколо викрадення судді Чауса, у якому «орли Хом’яка», чи то краще сказати «хом’яки Кондратюка», зазнали нищівної поразки з розгромним рахунком від міського голови задрипаного міста Бельц, який розшифрував усю таємну операцію ГУР МО практично за дві доби, виклавши неспростовні докази на посміховисько в Інтернет!

(далі буде) 

Naspravdy.Today

От редакции “ОРД”: От себя добавим, что гениальнейший “разветчик” всех времен и народов Кондратюк уже стал просто посмешищем в кругах специалистов. Как ни “операция” — так жуткий “косяк”, порой с человеческими жертвами. Вдобавок Кондратюк окончательно пропил мозги и заставляет своего заместителя Игоря Шкурата заниматься не агентурным аппаратом, как тому положено, а созданием убогих тг-каналов с числоом читателей в 200 человек. Или же размещением за деньги (кстати, чьи?) не менее убогих чернушных статей. Но так как Шкурат, такой же гениальнейший “разветчик”, которого выгнали сначала из СБУ, а потом и из ДФС — то получается крайне тупо. И Зеленскому стоило бы провести аудит СВР на предмет того, чем “лес” занимается при Кондратюке, какие имеет достижения, и каких родственников и знакомых Валера поставил на довольствие в качестве негласных сотрудников. Заодно посчитать охрану у Кондратюка. Она если не больше, чем у Зеленского, то точно больше, чем у Ермака. И от кого собственно охранять Кондратюка? От ФСБ? Так “фэсы” должны Кондратюку памятник при жизни поставить. После каждой его провальной операции в ФСБ люди генералами становятся и ордена получают.


У першій частині нашої розповіді ми в усіх можливих фарбах повідали про рейд розвідувальної групи Головного управління розвідки Міністерства оборони України в Кишинів, де було взято в «полон» колишнього суддю Миколу Чауса, та як молдавські комунальники в особі мера міста Бельц Ренато Усатого, попри цілковиту таємницю спецоперації, упродовж лічених днів розкрили цей злочин та встановили особи усіх причетних українських розвідників. Це вам не Гестапо і не ФСБ – працює мерія міста Бельц! Але, якщо серйозно, то не полишає відчуття, що наших «пасли», наперед знаючи всі точки естафети з передачі безпорадного тіла Чауса від одного авто до іншого. Тобто, можна припустити, що сценарій операції було злито заздалегідь…       

Міркуючи ретроспективно, незалежно від мотивів викладення в мережі згаданих фото побитого Миколи Чауса, слід констатувати: ці фото слугували доказами того, що відбувся особливо небезпечний насильницький злочин, ні про які версії добровільного зникнення чи інсценування не йтиметься, екс-суддю Чауса викрадено військовослужбовцями ГУР МО як заручника й миром ця історія вже не завершиться. Цілком можливо що той, хто наказав оприлюднити докази побиття Чауса, як раз і мав на меті спалити остаточно всі мости, не дати викрадачам зробити хід назад, примусити їх йти до кінця. Найвірогідніше, до кінця самого Чауса… 

План операції також викликає щонайменше подив.

Захоплення жертви демонстративно провели в людному місці – неподалік студентських гуртожитків Університету медицини і фармакології. Настільки відкрито, що перше відео було знято просто перехожими на камеру мобільного телефону. Що таке типове помешкання студентів? Це п’янка, хуліганка й наркотики в режимі 24/7. Тобто, місце підвищеної уваги стражів правопорядку.

Чи усвідомлювали «орли Буданова», що все могло піти за «кримським» сценарієм: що, якби на місці викрадення опинився патрульний екіпаж молдавської поліції? Або Чаус почав кликати поліцію на допомогу, а його охоронці чинити опір? Що тоді? «Валити» всіх підряд, свідків, охоронців та поліцейських? Діяти, як у селищі Княжичі Броварського району, коли в ніч на 4 грудня 2016 року бійці спецпідрозділу Міністерства внутрішніх справ України «КОРД» у поспіху «погасили» екіпаж Державної служби охорони МВС разом з двома поліцейськими «розвідниками», втративши в бою одну свою людину?

Це перше запитання, що виникає у будь-якої притомної людини, навіть не фахівця, розбираючи по кроках цей божевільний треш. Непродуманість усієї операції стирчить з усіх боків, а про фінал цього гостросюжетного бойовику, вочевидь, ніхто не подбав. Недарма начальника ГУР МО Кирила Буданова влучно характеризують двома словами –  недоумство та відвага!   

Яка ж мета цієї особливо небезпечної та зухвалої закордонної спецоперації? За три тижні до викрадення, 15 березня 2021 року, почесний ЛГБТ-залізничник Сергій Лещенко в ефірі «24 телеканалу» анонсував майбутню операцію: «Чаус, потрапивши до українського правосуддя, може стати джерелом дуже серйозної компроментуючої інформації про президента Порошенка, зокрема про його вказівки». У перекладі з ЛГБТ-мови на мову Кримінального Кодексу це звучить наступним чином: викрадення людини, вчинене організованою групою (ч.3 ст.146 КК України, від п’яти до десяти років), та катування з метою примушення потерпілого до надання певних зізнань, вчинений за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст.127 КК України, від п’яти до десяти років).

Втім, час минав після викрадення, але нічого не відбувалося. Після 5 квітня 2021 року наступила тривала інформаційна пауза, обумовлена шоком від тієї швидкості, з якою було, по суті, розкрито особливо небезпечний злочин. Повторюсь: навіть у розвинутих країнах світу, маючи усі технічні можливості у вигляді численних камер спостереження, даних відстеження GPS маяків орендованого автотранспорту, аналізуючи GSM активність у секторі місця злочину – все рівно, поки зібрати все до купи, проаналізувати, перевірити, відкинути зайве, піде бозна скільки часу…

Отак, щоби за 48 годин розкласти по кроках, по хвилинах, з повними списками особового складу учасників рейду на молдавську територію, включно з їх паспортами, іменами прикриття та справжніми особистими даними – це або «бінго», неймовірний виграш у лотерею, молдавське щастя, або результат зовнішнього спостереження іншої, більш потужної спецслужби, що навіть не обтяжувала себе довільними пошуками, а цілеспрямовано йшла за заздалегідь відомим планом операції та документувала в контрольних точках збору розвідників, знаючи правильну відповідь наперед.

Для того, щоби оговтатись від провалу, перегрупуватись та розпочати другий тайм з гри у Функшпіль, викрадачам знадобилось півтора місяці! 16 травня 2021 року розпочав мовлення анонімний телеграм-канал «ChausUA Николай Чаус», де було розміщено двохвилинне відео з текстовим дописом, останній час редагування якого 12 година 58 хвилин.

У цьому відео, файл якого мав провокаційну назву «Привет, Петр Алексеевич», заляканий до смерті заручник із сумними очима, перевдягнутий в нову чисту сорочку, дуже непереконливо, не відводячи погляду з написаного для нього тексту, намагався запевнити глядачів, що з ним усе добре, руки-ноги цілі, та ніякого викрадення не було. Ба, більш того, викрадачі примусили Чауса вкинути наступний анонс: 

«Кому это выгодно? Можно только догадываться. […] Что касается похищения, оно действительно было, но не сейчас, а в 2016 году. С тех пор меня постоянно запугивали расправой, тем самым заставляя находиться в Молдове. Люди, причастные к этому, боялись и боятся, что я вернусь и начну говорить. […] В ближайшее время я готов появиться в Украине со своими адвокатами и дать ответ на все вопросы, в том числе и те, которые так сильно интересуют украинское общество, НАБУ (Национальное антикоррупционное бюро Украины) и ДБР»

Оскільки колишній суддя виявився поганим диктором, чи то може був занадто переляканим, викрадачам довелось дописувати частину повідомлення просто текстом (мовою оригіналу): «Я готов предоставить правоохранительным органам всю информацию о людях, которые похитили и удерживали меня с 2016 года. Но это очень (!) влиятельные люди и поэтому я вынужден требовать от наших правоохранительных органов гарантий безопасности. Как видите, мой канал открыт для обратной связи и в т.ч. для обмена информацией по фигурантам моего похищения в 2016 году. Прошу обязательно подписаться на мой канал, очень важно привлечь внимание общественности. Продолжение следует. Слава Украине!»

Розбираючи цей вкид, слід відзначити серйозний прогрес у справі підвищення навичок радіогри з боку ГУР МО: тупа дезінформація про Румунію або Придністров’я замінена на більш витончену формулу «я готов з’явитись в Україні».

Ніколи ж не думав, що Первомайський район Миколаївської області, де, як казали баби на лавках, біля села Генівка, поруч з перехрестям двох доріг, останнім часом утримувався на повному пансіоні Микола Чаус, – вже вийшов зі складу України?!

Цікаво, він досі там, чи вже заховали в іншому місці?

Інший важливий аспект відео, що потребує на тлумачення: навіщо Чаус наполягає на тому, що його викрали у 2016 році? Все дуже просто! Якою може бути основа співпраці Чауса та режиму Зеленського окрім страху за своє життя? Ми ж розуміємо, що як тільки Чауса пред’являть суспільству, далі ніхто і ніщо не зможе втримати Миколу Олексійовича, всупереч його волі, в річищі вибитих «в полоні» з нього показів. Тобто, потрібен позитивний порядок денний. Поле для компромісу тут дуже коротке: Чауса може зацікавити лише одна річ – скасування Рішення Вищої Ради Правосуддя від 28 листопада 2017 року №3822/0/15-17 «Про звільнення Чауса М.О. з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України», прийняте на підставі висновків Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої Ради Правосуддя від 4 жовтня 2017 року № 3116/3дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Дніпровського районного суду міста Києва Чауса М.О. у виді внесення подання про звільнення його з посади судді.

Якщо ж будуть встановлені істотні нововиявлені обставини, що перешкоджали явці Миколи Чауса на засідання Третьої Дисциплінарної палати та Вищої Ради Правосуддя з поважних причин, таких, наприклад, як незаконне викрадення та вивезення судді за кордон всупереч його волі, – то це відкриває шлях для результативного оскарження потерпілим від злочину Рішення ВРП до Верховного Суду за правилами ст.266 КАСУ.

Відтак, Чаусу запропонували гру, де він може отримати омріяний бонус. Повернення суддівської мантії – це єдине, чим режим Зеленського може привабити жертву ГУР МО. І тому вищевикладений текст та перше відео цілком у річищі такої гри.

Інша річ, що такі обіцянки потребують серйозних гарантій. Ну, який сенс Чаусу обговорювати свої перспективи з рядовими конвоїрами його vip-тюрми? Подібні розмови, якщо вони мали місце, потерпілий міг вести тільки з тими, хто такі гарантії здатен надати. У першу чергу, це міг бути Володимир Олександрович Зеленський особисто. Не має значення, віч-на-віч або телефоном. Якщо в нього вистачає розуму листуватись з підозрюваною у співучасті у вбивстві Павла Шеремета позаштатним працівником 5 управління Департаменту контррозвідки СБУ Яною Дугарь, то чим Чаус гірший?

Цими гарантами також могли бути глава держави Андрій Єрмак або його права рука по пропаганді – Михайло Подоляк. Але таким гарантом точно не міг бути «Хом’як», який заварив всю цю кашу, бо він краще за всіх усвідомлює, що справа добром не кінчиться, і не варто ставати новим Пукачем…

Окремо слід підкреслити важливу обставину: перше відео з Чаусом з’явилося не просто так, а за дві доби до офіційного візиту в Україну міністра закордонних справ Молдови Ауреліу Чокой. Це мало на меті, так би мовити, зняти глибоке занепокоєння молдавської сторони щодо брудної історії, в яку Кишинів втягнула українська влада. Одна річ – «тонка» робота з цінним свідком, з яким не має трапитись нічого поганого (у чому, можна не сумніватись, запевняли молдавських партнерів), і зовсім інша річ, що вимальовується на горизонті – викрадення та жорстоке убивство прохача політичного притулку за обтяжуючих обставин на замовлення керівництва сусідньої держави. Президент Молдови Марія Санду не на жарт перелякалась, що ця провокація насправді улаштована довгими руками Москви, аби підірвати її владу всередині Молдови. Тому, йдучи на зустріч побажанням Кишинева, треба було пред’явити живого Чауса. Інша річ, що треба мати клепку розуму, аби у цьому публічно не зізнаватись.

Наш міністр закордонних справ Дмитро Кулеба не є людиною, яку можна підозрювати в наявності розумових здібностей. 18 травня 2021 року, під час спільного брифінгу з міністром закордонних справ Молдови, він зробив по суті зізнання, явку з повинною від імені всієї української влади:

«Ми вчора з молдавським колегою абсолютно були одностайні в тому, що ситуація з суддею Чаусом в жодному разі не має бути використана третьою стороною, а саме РФ, щоб посварити Україну з Молдовою і створити напругу в наших відносинах», – сказав Кулеба під час брифінгу. І додав: «Знаєте, в кримінальних провадженнях є таке поняття «нововиявлені обставини» і цей відеозапис, безумовно, є нововиявленою обставиною, і вона потребує додаткового аналізу і змінює картинку того, про що останні тижні активно писали насамперед молдавські й значною мірою (можу абсолютно впевнено заявити) проросійські ЗМІ, нав’язуючи не трохи іншу картину реальності громадській думці».   

Я не хочу нав’язувати пану Кулебі трохи іншу картину реальності, яка наразі підтверджена численними фото та відео матеріалами та вичерпно задокументована належними доказами. Просто пропоную йому перечитати на ніч Розділ IV Кримінального кодексу України «Співучасть у кримінальному правопорушенні» та укласти договір з досвідченим адвокатом. Бо хтозна, як вся ця історія буде тлумачитись у добу сьомого президента України…

Напередодні візиту молдавського урядовця, 17 травня, учасник групи військово-тактичної експертизи Генпрокуратури з розслідування подій на Майдані, народний експерт з усіх питань Юрій Бутусов озвучив конгеніальний план української влади з легалізації Чауса (мовою оригіналу): «Что же планирует делать Офис Президента? Чтобы спасти лицо, спастись от уголовного преследования и решить проблему отношений с Молдовой, по данным наших источников, на данный момент придуман такой план. Чокою заявить, что Чаус представлял угрозу национальной безопасности. Чауса обнаружат во вторник, 18 мая, в Украине и задержат силами СБУ. И заявить, что он задержан СБУ как подозреваемый в шпионаже и сотрудничестве с РФ. Это позволит предоставить законные основания действиям сотрудников ГУР МО. Одновременно это позволит определенное время содержать Чауса в СИЗО СБУ, под контролем, чтобы не передавать сразу в НАБУ и не допустить таким образом немедленных публичных выступлений беглого коррупционера. Ну, и поработать с ним на закрепление данной версии. Такая вот рабочая версия. Посмотрим, не поменяют ли свой план в ОП в очередной раз».

Якщо «джерелом» Бутусова знов виявився Василь Бурба, то мої привітання: все відбулось рівно навпаки. Баканов, яким би він Іванушкою не був, відмовився «приймати» Чауса в «апартаментах» у Аскольдовому провулку. Можливо, просто в «готелі» не знайшлося вільного місця, абощо. Питання підвисло, Чаус знов зник з радарів, а всю ініціативу в обговоренні відео на телеграм-каналі було втрачено і віддано читачам, які, користуючись відсутністю жодної модерації, підняли на сміх і саме відео, і всю легенду його розміщення. Особливо доречним був такий коментар: ви наступного разу дайте Чаусу в руки свіжу газету, аби ми могли бути упевненими, що наступне відео буде свіжим, а не старим записом.

Читач телеграм-каналу мав рацію: саме так роблять усі професійні терористи та викрадачі, демонструючи на фото або відео жертву зі свіжою газетою в руках – це гарантія того, що фото або відео зроблено точно пізніше дати друку газети, зміст якої заздалегідь вгадати та підробити неможливо.

Мене ось що хвилює: убивство, вибачте, викрадення судді Чауса за почерком дуже нагадує викрадення та жорстоке убивство адвоката Юрія Грабовського – захисника двох російських військовослужбовців ГРУ Олександра Олександрова та Євгена Єрофєєва, котрих урочисто обміняли на «народну героїню» Надію Савченко.  За підозрою в убивстві адвоката на лаві підсудних п’ятий рік перебувають дрібні співучасники – обвинувачені по справі №693/1001/16-к Артем Яковенко і Максим Чмільов. Попри вибиті з них зізнання в убивстві, у травні 2019 року, після обрання Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с) шостим президентом України та безславним закінченням епохи «Васі-Їбанька», один із підсудних – Артем Яковенко – вирішив порушити мовчання, дав інтерв’ю, де здав в усіх подробицях справжніх організаторів убивства – чинного керівника 5 управління ДКР СБУ, ката і садиста Олександра Поклада та радника керівника ДКР СБУ Андрія Лисогора. Якщо це так, то третім, який лишився за кадром, слід було б назвати попереднього керівника 5 управління ДКР СБУ Романа Червінського. 

Убивство адвоката Грабовського заслуговує на окрему довгу розмову. Для нас цікавим є ось що: потерпілого заманили на конспіративну квартиру, де примусили робити зізнання на камеру, зокрема, покаятись у захисті в суді російських офіцерів ГРУ, зізнатись у нетрадиційній сексуальній орієнтації та визнати факти зайняття педофілією з хлопчиками 10-12 років, назвати прізвища інших партнерів по ЛГБТ-уподобаннях. Таких відео було знято 8 різних дублів. Грабовського запевнили, що коли він виконає всі вимоги викрадачів, озвучить на відео все, що від нього вимагають, його відпустять на всі чотири сторони. Натомість, викрадачі змінили концепцію: Грабовського було неймовірно жорстоко убито, а понівечений труп зі слідами катування вивезли та закопали в Черкаській області. Дивна обставина: нібито на трупі знайшли браслет з вибухівкою, що нехарактерно для «цивільних» спецслужб типу СБУ або МВС. Тут явно працював військовий фахівець з досвідом поводження із вибухівкою, не «піджак» з Володимирської.

Що насторожує: у 2020 році керівника 5 управління ДКР СБУ Романа Червінського, орли якого замордували нещасного педофіла, було звільнено зі Служби та переведено до ГУР МО – передавати досвід молоді. І тепер вже ГУР МО викрадає людину та примушує на камеру озвучувати певні заяви… Я нічого не хочу стверджувати, але спільні ознаки почерку наводять на певні роздуми… Хочеться вірити, що доля Чауса виявиться кращою за долю Грабовського…

Друге відео з Миколою Чаусом з’явилось на відповідному телеграм-каналі дезінформації ГУР МО 19 травня о 10 годині 04 хвилині, та було підписано текстом: «Осталось 10 часов…». У цьому відео заручник знов повторив попередній шаблон: я скоро появлюся з власними адвокатами в Україні та відповім на усі питання. При цьому Чаус додав, очевидно, на вимогу викрадачів: «Я уверен (и это также подтверждают последние публикации и сюжеты), что люди, которые причастны к моему похищению в 2016 году, боятся моего возвращения. Они сделают все, чтобы я замолчал. Зная их возможности, в том числе и финансовые, я переживаю за свою жизнь и жизни своих родных».

Остання фраза була призначена на той випадок, якщо Чаус «піде на Райдугу» і буде потрібно повісити його убивство на підступність Сивочолого Гетьмана та його нишпорок. Тобто, викрадачі заздалегідь готували відступний маневр на випадок смерті потерпілого…

Але ж диму без вогню, як відомо, не буває. Баби на лавках казали, що команда Сивочолого Гетьмана, дійсно, намагалась викрасти Чауса, коли його ще утримували напроти Межигір’я – щоби за участю екс-судді влаштувати гучну прес-конференцію з розповіддю про те, як нова злочинна влада намагається скомпрометувати своїх чесних і непідкупних попередників. Але Кондратюк вчасно виявив підступи ворогів і перевів Чауса подалі від Києва, на об’єкт Міністерства оборони неподолік Первомайська Миколаївської області. Ще кажуть, звідтіля колишнього суддю планували вивезти на кордон з Придніпров’ям і там офіційно затримати при спробі перетину кордону. Але не було ніякої гарантії, що Чаус буде давати саме ті покази, що від нього вимагають, і від цього плану відмовились.

Втім, сплинуло значно більше 10 годин, але нічого не відбулося. Отже, проміжний підсумок був зрозумілим: викрадачам немає що відповісти, немає єдиної узгодженої легенди, тому вони імпровізують. Але чим далі затягується пауза, тим гірше загальне враження від Функшпілю…

Два наступних повідомлення від 27 травня о 21 годині 50 хвилин та 28 травня о 13 годині 29 хвилин були написані від імені Чауса, де «Чаус» вибачається за довгу паузу. Заради розваги, хтось від імені екс-судді навіть дав інтерв’ю (!) газеті «Комсомольська правда», у передмові якого було відразу застережене, що це міг бути хтось, хто видає себе за Чауса… Але ця дезінформація знову не пройшла й була одноголосно піднята на сміх у коментарях телеграм-каналу, що тільки підсилило гнітюче враження від трагедії реального заручника в руках підступних спецслужб.

До речі, якщо бути точним, то дослівний переклад Funkspiel – радіоспектакль.  29 червня 2021 року у російській пресі вийшла стаття під красномовним заголовком «Протасевич для Зеленського» –  Київ чекає на спектакль викраденого судді Чауса»: «Викрадений в Молдавії колишній київський суддя Микола Чаус скоро «дасть гучний спектакль» в Україні», –  пише політолог Сергій Артеменко в статті для ІА REGNUM. Паралелі тут дуже прості: Роман Протасович, один із лідерів антилукашенківського підпілля, був перевербований і почав давати потрібні зізнання на телекамеру у лічені дні. Більш того, не кволі та вимучені одну-дві хвилини, а чотири години нон-стоп, з усмішкою та потрібною інтонацією. Вчиться працювати у КДБ Республіки Білорусь! Якщо порівняти відео з Протасовичем і відео з Чаусом – то це гірше дна. Це самовикриття. Такі речі треба або робити на найвищому професійному рівні, або не гратися у Функшпіль і не обіцяти радіоспектаклі для досвідчених телеглядачів.

Між тим, в роботі викрадачів наступив позитивний перелом: 16 червня о 15 годині 22 хвилині було викладене чергове відео з Чаусом тривалістю аж шість (!) хвилин, стільки зміг протриматись заручник в образі. Нарешті він виглядав біль-менш притомно, пробував усміхатись. Текст трішки кульгав, оскільки потерпілий вчергове виправдовувався на критичні коментарі читачів, які не мають найменшої віри словам Чауса.

Так от, чергове відео, з провокаційною назвою файла «Привет, Артем», було присвячено заочній полеміці з директором НАБУ Артемом Ситником на рахунок фальсифікації кримінальної справи проти Миколи Чауса, який не забув дошкулити Ситнику пікантними подробицями:

«Касательно уголовного производства в отношении меня, которое находится в НАБУ. Хочу сказать, что его следует анализировать, начиная с 2008 года. В 2008 году между мной и Артемом Сытником и Александром Полищуком, которые в то время сидели в одном кабинете прокуратуры Киевской области, произошел конфликт. В результате этого конфликта Артема Сытника вывезли в лес под Киевом, наставили синяков, забрали автомобиль и требовали возвращение денежных средств. Об этих событиях знают сотрудники прокуратуры Киевской области, которые работали там в 2008 году. И когда в 2016 году Артем Сытник, будучи директором НАБУ и учтя политичные реалии, начал уголовное преследование меня и моей семьи стало понятно, что его друзья перевернули с ног на голову все обстоятельства и сделали меня во всем виновным».

Для Чауса, у його становищі, було м’яко кажучи недоречним згадувати історію, де нібито Ситника вивезли в ліс та відлупцювали. Бо невідомо, куди ще вивезуть самого Чауса…

Якщо проаналізувати в хронологічному порядку всі ці дошкульні назви файлів з відео, загальний напрямок та інтелектуальний рівень текстів для озвучки потерпілим на камеру, то можна прийти до висновку, що цим керує безпосередньо Михайло Подоляк.  Піднявши високу викривальну ноту, «Чаус» не може її втримати, та викладає наступного дня, 17 травня, о 20 годині 44 хвилині  текстовий допис сміховинного змісту на рахунок того, що хтось від нього чекає компромату на Порошенко-Грановського-Бурбу…

Товариші воєнні розвідники! Не можна так палитись! Ви граєте у тонку гру – Функшпіль, нащо отак з порога називати прізвища, по яких дана вказівка відпрацювати? 

Цього ж дня, на доповнення, було зроблено ще три текстових вкиди: два повідомлення о 20 годині 47 хвилин, одне о 20 годині 48 хвилин з «викриттями» департаменту ГПУ Кононенка-Грановського.  Якщо чесно, то воно настільки ніяке, що навіть коментувати важко. Це як повернутись на 20 років назад, отакий приблизно рівень компромату.

Наступного дня, 18 червня, «Чаус» викладає о 20 годині 08 хвилин, з різницею у хвилину, щось геть не зрозуміле – текстове пояснення і шмат послушки генерального прокурора Юрія Луценка, який демонструє знання ненормативної лексики в службовій розмові з начальником департаменту ГПУ Володимиром Гуцуляком, якому пропонує «нахилити» бізнесмена Лещинського, що постачає хліб до АТБ…

Це вже край! Невже згубний вплив «коксу» проник на цілком таємну базу ГУР МО, звідки «Чаус» веде радіогру з українським суспільством?  Де вигнанець Чаус, і де кабінет Юрія Віталійовича?! Як він міг його чисто гіпотетично записати? Навіщо називати файл «Привет Виталька!» – це прямий неприхований натяк на конфлікт між ОП та мером Києва Віталієм Кличком?! 

Далі було ще два текстових повідомлення, які абсолютно не вкладаються у сценарний хід: 24 червня о 21 годині 34 хвилині «Чаус» трішки пройшовся по Грановському, на рівні загальновідомих фактів та пліток, та фінальне повідомлення від 25 червня о 15 годині 45 хвилин, де викрадачі нахабно вирішили «підхалтурити», розмітивши відверто замовний текст стосовно бізнес-конфлікту навколо ПрАТ «Дніпровська пристань», наче це комусь цікаво, окрім замовників матеріалу. На цьому тимчасово «Слава Україні!» у виконанні «Чауса» припинилась без пояснень. Чи то немає нових замовлень для озвучки знаменитим заручником, чи то концепція знов помінялась…

Жарти жартами, але керівництву держави слід готуватись до гіршого сценарію. Якщо, повторюю, якщо тіло Чауса буде знайдено у такому самому становищі, як тіло адвоката Грабовського, а всі попередні контакти Чауса з гарантами майбутнього, до числа яких можливо належали найвищі особи держави, раптом будуть злиті в Інтернет, то треба буде мати дуже переконливу версію, як пояснити цілковите «Гонгадзе 2.0». Відмовчатися не вийде.

Наразі найкращим виходом із ситуації для усіх, крім небіжчика, як не цинічно це звучить, була б раптова смерть потерпілого від природних факторів – спека, високий тиск, серцевий напад… І тоді, якщо одного дня його раптом знайдуть знепритомнілого десь на лавочці у Первомайську, то можна буде стверджувати, що Чаус пішки йшов з Кишинева, але серце не витримало…       

Ну, а поки Функшпіль «Чаус» переходить в Ендшпіль. Чекаємо на розв’язку.



TOP