Згідно з багаторічними популяційними дослідженнями, шкірні меланоми з невеликою товщиною, зазвичай визначаються як такі, що мають товщину 1,0 міліметр або менше, складають до 72% усіх меланом. В Австралії, де спостерігається найвища в світі захворюваність на меланому, протягом десятиліть ведуться обширні онкологічні реєстри, що створює унікальну основу для широкого виявлення і регулярного моніторингу тонких меланом.
Знання того, як ледве помітні зміни товщини корелюють з виживаністю пацієнтів, може надати аргументи для клінічної оцінки в рамках довгострокового моніторингу і лікування.
У дослідженні «Ризик смерті від меланоми та інших причин у пацієнтів з тонкою шкірною меланомою», опублікованому в журналі JAMA Dermatology, вчені провели аналіз популяційних реєстрів Австралії з 1982 по 2014 рік.
У всіх пацієнтів були діагностовані інвазивні меланоми товщиною 1,0 міліметр і менше. Дані включали вік, стать, місце анатомічного розташування та записи з детальною інформацією про смерть.
Дослідники провели аналіз причин і конкурентних ризиків для визначення показників пов'язаної та непов'язаної з меланомою смертності в довгостроковій перспективі. Для оцінки змін ризику враховувалися вимірювання товщини меланоми за Бреслоу з кроком у 0,1 міліметра.
З 144 447 включених у дослідження пацієнтів загальна виживаність при меланомі протягом 20 років склала 91,9%, але показники виживаності значно різнилися між групами залежно від товщини пухлини. Серед пацієнтів з пухлинами товщиною менше 0,8 мм вижило 94,2%, а серед пацієнтів з пухлинами товщиною 0,8-1,0 мм вижило 87,8%.
Отримані результати підтверджують доцільність використання порогового значення товщини за Бреслоу в 0,8 мм для розмежування пацієнтів з високим і низьким ризиком, що підтримує його подальше включення в критерії стадіювання Американського об'єднаного комітету з раку. Результати також підкреслюють необхідність довгострокового спостереження за цією популяцією пацієнтів, оскільки смертність від меланоми продовжує накопичуватися і після 20 років.