“Приблизно 14% (1500–1700) навчальних закладів працюють у дистанційному форматі. Є території, де навіть за наявності умов працювати дуже небезпечно. Де близькість до лінії фронту не дозволить навіть збудувати укриття. Але потрібно чесно визнати: навіть ті школи, які відновили очне навчання, – не всюди мають своє укриття, і не скрізь умови хороші”, – сказала вона.
Заступник міністра зазначила, що донори допомагають ремонтувати та оснащувати школи, де вже забезпечили “базову потребу в безпеці”.
“Держава інвестує великі кошти у будівництво повноцінних протирадіаційних укриттів, в яких можна навчатися. Не пересиджувати повітряну тривогу, а саме навчатися. І це стратегічний пріоритет. Так, ці укриття дорогі. Це інвестиція, яка в розрахунку на одну дитину може коштувати 150 тис. грн. Але без цього величезній кількості дітей ще невідомо, скільки часу у них не буде жодних умов для виходу на очні заняття”, – підкреслила Кузьмічева.
За її словами, “вже давно доведено, що дистанційна освіта в порівнянні з очною програє не лише за знаннями та навичками, але й за психоемоційними особливостями розвитку учня.
“Як би прекрасно і навіть ідеально не викладали дітям дистанційно – це гірше, ніж якщо дитина ходила б до школи і навчалася разом з однолітками. Саме тому ми реалізуємо політику “Школа офлайн”. Її мета – повернення за парти 300 тис. учнів. Політика, що складається з кількох компонентів. Основне – це інфраструктура, будівництво повноцінних укриттів або споруд подвійного призначення. Також ми стимулюємо дітей і батьків виходити на очне навчання в умовно безпечних регіонах”, – пояснила Кузьмічева.
Вона навела приклад, коли умовна сім'я переїхала з Маріуполя Донецької області до Львова, а дитина замість того, щоб ходити до львівської школи, третій рік навчається дистанційно.
“Місця у львівських школах є, там майже всі заклади відновили роботу очно. Можна йти навчатися, але цього не відбувається”, – сказала заступник міністра.