Стрес, пережитий у дитинстві, прискорює старіння мозку.

У постраждалих підвищується ризик розвитку різних захворювань, вони часто страждають від депресії, тривожних розладів, серцево-судинних або метаболічних захворювань. Досі було мало відомо про те, чи можуть подібні переживання сприяти розвитку нейродегенеративних захворювань.

Тепер дослідники з Берлінського університету Шаріте-Університетмедицину змогли підтвердити, що важкі випробування в ранньому віці пов'язані з вимірювальними маркерами прискореного старіння мозку і посилюють нейродегенеративні процеси на пізніших етапах життя. Дослідження опубліковано в журналі Annals of Neurology.

«Стрес і травми в дитинстві, такі як жорстоке поводження, нехтування, домашнє насильство, зловживання наркотиками або злочинність у родині, втрата батька — це переживання, які торкаються значної кількості людей у нашому суспільстві», — говорить професор Christine Heim (Крістін Хейм), головний дослідник цього дослідження та директор Інституту медичної психології в Шаріте.

Приблизно 30-40% населення повідомляють про сильний стрес або травматичний досвід у дитинстві. Такі переживання можуть залишати молекулярні та нейробіологічні сліди, впливати на ендокринну та імунну системи, що може сприяти підвищеному ризику розвитку різних захворювань на все життя.

У своєму дослідженні дослідницька група професора Хейма намагалася з'ясувати, чи мають несприятливі переживання в ранньому віці довгостроковий вплив на старіння мозку і чи сприяють вони розвитку нейродегенеративних процесів.

В дослідженні, проведеному в тісній співпраці з відділенням неврології в Шаріте, взяли участь 179 жінок віком від 30 до 60 років. У жінок вищий ризик розвитку нейродегенеративних захворювань, тому дослідники вирішили зосередити свою увагу на цій групі підвищеного ризику.

Вчені розпочали дослідження з проведення клінічних інтерв'ю, щоб з'ясувати, наскільки сильні стреси або тривожні переживання були у учасниць у дитинстві — до початку статевого дозрівання. Вони також дослідили зразки крові учасниць за допомогою високоточних технологій у пошуках біомаркерів, що вказують на специфічні нейровоспалювальні процеси та пошкодження нервових клітин.

Дослідники використовували магнітно-резонансну томографію, щоб зафіксувати розмір мозку учасниць і порожнин, заповнених спинномозковою рідиною. Вони також виміряли когнітивні функції учасниць за допомогою стандартизованої, визнаної у всьому світі оцінки.

Учасниці повинні були виконати різні комп'ютерні завдання. Для дослідження були обрані три специфічних тести, які дозволяють з високою точністю виявити ранні ознаки деменції.

Дослідники проаналізували зібрані дані за допомогою статистичних моделей. Вони врахували соціально-економічні фактори та психіатричні симптоми, такі як депресія, які також можуть відігравати роль у розвитку нейродегенеративних захворювань, щоб уникнути впливу стресу в ранньому житті, про який йшлося в дослідженні.

Результати всіх трьох рівнів дослідження виявилися переконливими: у жінок, які пережили в дитинстві значний стрес або травму, в крові підвищувався рівень біомаркерів нейровоспалення та нейродегенерації, зменшувався обсяг мозку і спостерігалося більше когнітивних проблем.

Зараз необхідні подальші дослідження, щоб пролити світло на механізми, які лежать в основі цього явища, і тоді можна буде розробити відповідні методи лікування, щоб цілеспрямовано і на ранніх стадіях переривати шляхи розвитку хвороби.

Вченим потрібно глибше зрозуміти фактори ризику, які відіграють роль у розвитку нейродегенеративних захворювань, особливо враховуючи помітне зростання кількості таких захворювань, як хвороба Альцгеймера.

Проте не у всіх, хто пережив дитячу травму, згодом розвивається деменція. Багато людей демонструють вражаючу життєстійкість, що дозволяє їм переносити важкі кризи без шкоди для здоров'я. За словами дослідників, цілеспрямовані способи підвищення стійкості після стресових ситуацій у ранньому віці — це ключова тема для майбутніх досліджень.

Той факт, що деменція розвивається у набагато більшої кількості жінок, ніж чоловіків, є однією з причин, чому дослідники зосередилися на жінках у цьому дослідженні. У майбутньому професор Хейм і її команда сподіваються вивчити, чи існують подібні кореляції серед чоловіків.