Сенсаційна трансплантація обличчя та ока: рік потому.

Ця операція, проведена у 2023 році, демонструє можливість проведення в майбутньому операцій з пересадки очей і знаменує собою значний прогрес у галузі васкуляризованої композитної алотрансплантації (ВКА). Цей вид трансплантації є особливо складним, оскільки, на відміну від пересадки органів, в якій бере участь лише один тип тканини, наприклад, нирка або серце, ВКА передбачає пересадку складної комбінації різних тканин — шкіри, м'язів, кровоносних судин, нервів, а іноді й кістки — і все це в одному фрагменті.

Під керівництвом Eduardo D. Rodriguez (Едуардо Д. Родрігеса), лікаря, члена Міжнародної федерації хірургії, директора програми з пересадки обличчя в NYU Langone Health, була проведена операція, в якій брала участь мультидисциплінарна команда з понад 140 медичних спеціалістів. Трансплантація була проведена 46-річному ветерану з Арканзасу, який отримав значні травми обличчя та очей внаслідок нещасного випадку з ураженням електричним струмом високої напруги. Трансплантація обличчя та очей проводилася з використанням тканин імунологічно сумісного донора та з застосуванням стандартної імуносупресії.

За словами дослідників, головним завданням було забезпечити збереження життєздатності пересадженого ока, і для досягнення цього результату були використані принципово нові методи. Команда зосередилася на оптимізації кровотоку, що є ключовим фактором для довгострокового успіху такої складної трансплантації.

Для підтримки кровотоку в пересадженому оці команда розробила метод мікросудинного шунтування. Для шунтування використовувалися сусідні кровоносні судини, зокрема скронева артерія та вена, які поверталися і з'єднувалися з очною артерією та веною пересадженого ока. Цей інноваційний підхід дозволив мінімізувати ішемію сітківки (втрату кровотоку) і одночасно відновити кровопостачання обличчя та ока, вирішивши головну проблему трансплантації очей.

Основні хірургічні досягнення:

• зменшення ішемії: шунтування скоротило час відсутності кровотоку, захищаючи пересаджене око;

• посилення кровотоку: післяопераційні дослідження підтвердили хороше кровопостачання сітківки та інших важливих ділянок;
• точність хірургічного втручання: індивідуальні направляючі для розрізу забезпечили точне совмещение та зберегли складну структуру ока та навколишніх тканин.

Успішна трансплантація обличчя та цілого ока продемонструвала, що за правильних хірургічних методів пересадка цілого ока цілком здійсненна і може зберігатися протягом тривалого часу. Пацієнт усвідомлював, що головним завданням було не повне повернення зору, а збереження здорового, васкуляризованого ока.

Примітно, що у пацієнта була відновлена реакція сітківки на світло, але через 1 рік після трансплантації сприйняття світла в пересадженому оці відсутнє.

Така операція є надзвичайно важливим проривом, який може істотно вплинути на можливість проведення подібних процедур у майбутньому.